В Україні триває четвертий рік повномасштабного російського вторгнення, а отже різко зростає потреба у справедливому притягненні винних до відповідальності. Знищення мирного населення, масові вбивства й жорстокі знущання, руйнування цілих міст (на кшталт Костянтинівки, де після обстрілу побутовий будинок перетворився на руїни) нагадують нам про масштаб війни .

Українська прокуратура вже нарахувала понад 190 тисяч зареєстрованих воєнних злочинів, скоєних російською армією, і повідомила про підозру понад 1 000 військовим РФ . Водночас світова спільнота посилила зусилля з розслідування цих злочинів: у січні 2025 року ЄС виділив перші €10 млн на утворення спеціального міжнародного трибуналу для розслідування агресії РФ . Правосуддя для жертв війни — це не риторика, а безвідкладна необхідність. Від рішення, чи судити воєнних злочинців у національних судах чи за допомогою міжнародних трибуналів, залежить відновлення вірі суспільства в закон і права людини під час війни.

Проблематика правосуддя для жертв війни

Жодного злочину проти цивільного населення не можна залишити безкарним. Серед документованих жахіть — сексуальне насильство під час війни, жорстокі катування, цілеспрямовані масові вбивства і депортація дітей з України до Росії. Ці дії не були побічним наслідком боїв — багато фактів вказують на їх системний і спланований характер. Зокрема, Моніторингова місія ООН задокументувала щонайменше 209 випадків сексуального насильства, вчиненого російськими військовими проти цивільних і полонених в 2024 році . У Костянтинівці восени 2025 року побудинки обстрілювали житловий район, внаслідок чого загинули мирні люди, а сотні сімей лишилися без даху над головою . Депортація з України тисяч дітей до РФ нині розглядається як окремий злочин міжнародного характеру. Як зазначила українська юристка Катерина Рашевська, ЄСПЛ у справі «Україна та Нідерланди проти Росії» фактично відніс насильницьке вивезення українських дітей до злочинів проти людяності . Таким чином, воєнні злочини в Україні охоплюють повний спектр тяжких порушень: від вбивств та тортур до насильницької депортації і сексуального насильства. Усі вони потребують адекватної правової реакції, адже жертви прагнуть справедливості, а суспільство — відплати за скоєне.

Поточна ситуація в Україні

Українські правоохоронці докладають максимум зусиль для фіксації і розслідування воєнних злочинів. З початку повномасштабної агресії офіційно зареєстровано вже понад 190 тис. воєнних злочинів, скоєних РФ . Повідомлення про підозру отримали 1 029 російських військових, 747 обвинувальних актів скеровано до суду, а понад 200 осіб уже засуджено . Переважна більшість цих проваджень стосується військових злочинів російських окупантів на українській території. Зокрема, наше слідство зафіксувало більш ніж 16 тисяч випадків примусової депортації українських дітей . Такі цифри дають змогу говорити про системний характер злочинів і кваліфікувати їх як частину геноцидної політики проти нашого народу .

Одночасно Україна працює на міжнародному фронті юстиції. Ми уклали з Радою Європи і ратифікували договори, що дозволять створити спеціальний трибунал з злочину агресії проти України . Про це домовлено ще влітку 2025 року: 25 червня Україна підписала угоду про спецтрибунал, а 15 липня Верховна Рада її ратифікувала . Таким чином, всі відповідні інституції – українські суди та міжнародні механізми – готуються працювати у тандемі. Ми вже бачимо конкретні результати: з-поміж інших, Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Президента РФ Путіна та його уповноваженої з дітей за воєнні злочини (депортація українських дітей) . Наша задача – забезпечити ефективну співпрацю з МКС, ЄСПЛ, ООН та іншими органами, щоб жоден виконавець або ініціатор воєнних злочинів не уникнув відповідальності.

Європейські практики та міжнародні механізми

Європейський досвід засвідчує: тільки спільні національні й міжнародні зусилля можуть забезпечити повну правову відповідальність за найтяжчі злочини. Так, у колишній Югославії та Руанді для цього створювали спеціальні трибунали. Нині Римський статут Міжнародного кримінального суду дає змогу притягувати до відповідальності головних воєнних злочинців у США, Канаді чи країнах ЄС. Україна скористалася цією можливістю: наша держава у 2014–15 роках прийняла юрисдикцію МКС щодо порушень у межах свого конфлікту . Завдяки цьому у 2023 році МКС видав ордер на арешт Володимира Путіна – перший в історії випадок, коли до відповідальності за злочини агресії закликається чинний глава держави . Водночас РФ вийшла з Римського статуту, тому для злочину агресії (війни проти України) створюється окремий механізм: за ініціативою України та підтримкою Ради Європи готується спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії Росії . Європарламент і ПАРЄ вже закликали до його створення , а ЄС виділив початкове фінансування – €10 млн на перший етап формування трибуналу .

Не менше значення має й робота Європейського суду з прав людини. 9 липня 2025 року Велика Палата ЄСПЛ оголосила рішення за міждержавною справою «Україна та Нідерланди проти Росії». Суд констатував масштабні порушення прав людини РФ з 2014 року й далі , визнав відповідальність Росії за руйнування цивільної інфраструктури, збиття «Боїнга» MH17, тортури, а також примусову депортацію українських дітей . Такі прецеденти служать доказовою базою і стимулом для подальших міжнародних розслідувань. Україна активно співпрацює з усіма цими інституціями: наші судові та правоохоронні органи обмінюються інформацією з ООН, МКС, ЄСПЛ і готують міжнародні запити. Ми також долучилися до Генеральної Асамблеї ООН, де незалежна комісія розслідування задокументувала подальші свідчення зґвалтувань, тортур та депортації дітей . Усе це говорить про те, що міжнародний тиск і юридичний процес працюють у єдиному ключі.

Вплив на права людини та майбутнє правосуддя в Україні

Притягнення до відповідальності винних за воєнні злочини невід’ємно пов’язане з гарантуванням прав людини під час війни. Наші зобов’язання перед міжнародним гуманітарним правом чіткі: навіть у бойових умовах цивільні жінки, чоловіки і діти мають право на життя, гідність і захист від насильства. Це закріплено у Женевських конвенціях і Конституції України. Звіт УВКПЛ задокументував факти сумарних розстрілів та застосування нелюдських методів тортур щодо мирних жителів у початкові місяці війни , що свідчить про грубе ігнорування цих норм. Справедливе правосуддя має відновити порушені права жертв: кожна засуджена людина підсилює довіру до закону і засвідчує, що безкарність неприпустима. Крім того, активне переслідування за воєнні злочини буде стримувальним фактором для майбутніх агресорів. З погляду Європи, ефективна боротьба з безкарністю — це ще й запорука інтеграції: для України наближення до ЄС передбачає насамперед дотримання європейських стандартів у сфері правосуддя. Ми вже зробили перші кроки: у 2021 році парламент ухвалив закон, який імплементував у КК норми міжнародного права щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності . Наша подальша мета — забезпечити дієвий механізм відшкодування шкоди жертвам та моніторинг виконання кожного судового рішення. Упевнений, що тільки комплексний підхід — поєднання роботи національних судів з міжнародними процесами — дозволить повернути повагу до прав людини під час війни і після неї.

Парламентський вимір — як Верховна Рада забезпечує механізми правосуддя

Народний депутат та парламент — це інституції, які формулюють законодавчі рамки для воєнного правосуддя. Наша Велика палата ухвалила ключові зміни до Кримінального кодексу. Наприклад, у травні 2021 року ВР імплементувала положення Римського статуту та Женевських конвенцій, запровадивши універсальну юрисдикцію для найбільш тяжких міжнародних злочинів . Згодом у 2025 році парламент доповнив КК окремим розділом про воєнні злочини — з чіткими нормами щодо викрадення, депортації, вербування дітей, тортур, сексуального насильства тощо . Це означає, що у нашому законодавстві тепер прямо прописані злочини, які скоєно на війні, і передбачені реальні санкції (від 8 до 12 років за кожен з них) .

Верховна Рада продовжує інтегрувати міжнародну експертизу в процеси законотворення. Ми регулярно проводимо круглі столи та парламентські слухання за участі урядовців, правників, правозахисників та міжнародних партнерів. Наприклад, нещодавно в Укрінформі відбувся обговорювальний захід з питань документування воєнних злочинів, де представники Мін’юсту доповідали про міжнародні стандарти притягнення до відповідальності  . Завдяки таким платформам ми узгоджуємо наші дії з практиками інших країн, які також переживали конфлікти. Комітети Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності та з прав людини контролюють впровадження цих норм на практиці: заслуховують звіти Генпрокуратури, СБУ та Національної поліції. Окрім того, ВР забезпечила міжнародно-правову основу для майбутнього: у червні-липні 2025 року ми підписали та ратифікували договір про спеціальний трибунал з агресії Росії . Ці дії демонструють, що український парламент не обмежується деклараціями, а реально реформує систему правосуддя під воєнний час і гарантує парламентський контроль за цим процесом.

Європейський контекст — чому ця співпраця критично важлива для інтеграції України в ЄС

Україна чітко окреслила своє прагнення приєднатися до Європейського Союзу. Однією з умов є відповідність нашим правовим стандартам та активна участь у захисті прав людини. Співпраця з європейськими структурами правосуддя доводить міжнародній спільноті нашу відданість цим цінностям. Зокрема, Україна постійно взаємодіє з ЄСПЛ: ми подали кілька міждержавних позовів проти Росії, об’єднаних у одну велику справу  . Велика Палата ЄСПЛ уже винесла низку рішень на нашу користь — це говорить про те, що Європа підтримує нашу боротьбу і визнає масштаб порушень . У свою чергу, європейські партнери стимулюють нас до подальших кроків. ПАРЄ та Європарламент ухвалили резолюції з вимогою створення особливого трибуналу над російським керівництвом , а Єврокомісія виділила на початковому етапі €10 млн для роботи над статутом такого трибуналу . Міжнародний трибунал (Росія) і участь України в ньому стане показником нашої сумісності з європейською правовою системою. Нас щодня перевіряють не лише на фронті, а й у залі засідань ЄС: вирішення питань воєнного правосуддя відкриває нам двері у європейські спільноти. Водночас ми демонструємо цим прикладом, що бачимо себе частиною Європи, де захист прав людини під час війни — це обов’язкова норма, а не привілей переможців. Адже інтеграція не може відбутися без довіри наших партнерів, а довіра народжується там, де панують закон і справедливість.

Я переконаний: шлях до справедливого правосуддя для жертв війни лежить через скоординовану роботу всіх інституцій. Українські суди мають невідкладно розглядати воєнні злочини в Україні, а міжнародні трибунали — доповнювати цей процес там, де це необхідно (зокрема щодо вироку за агресію). Верховна Рада стоятиме на варті цих ініціатив: ми й надалі відточуватимемо законодавство, контролюватимемо розслідування і разом з міжнародними партнерами підсилюватимемо механізми притягнення до відповідальності. Лише так ми виправдаємо очікування тих, чиї життя було зламано війною.

Наша мета — відновити справедливість не декларативно, а реально: щоб кожен винуватець відповідав за злочини на всіх рівнях. І я особисто докладатиму всіх зусиль, щоб так і сталося — бо безкарність і зневага до прав людини під час війни неприпустимі.