У період повномасштабної війни Україна не лише захищає свою територію, а й проходить складний етап інституційного дорослішання. Одним із ключових викликів для демократичного врядування залишається довіра громадян до процесу ухвалення рішень. Саме тому прозорість законотворчості — не абстрактна європейська цінність, а практичний інструмент стійкості держави.
Введення в дію Закону України «Про лобіювання» стало важливим кроком до впорядкування впливу приватних інтересів на публічну політику та зближення української парламентської практики зі стандартами ЄС. Зміни торкнулися безпосередньо роботи Верховної Ради України, її комітетів і взаємодії народних депутатів із зацікавленими сторонами .
Що саме змінилося в роботі парламенту ?
1. Формалізація взаємодії з лобістами
Вперше на законодавчому рівні встановлено чіткі правила взаємодії народних депутатів із суб’єктами лобіювання. Це означає, що будь-який вплив на законотворчий процес має бути ідентифікований, задокументований і публічний, а не прихований у неформальних консультаціях .
2. Аналітичні матеріали як частина «справи законопроєкту»
Суб’єкти лобіювання отримали право подавати аналітичні матеріали до законопроєктів. Водночас ці матеріали:
• передаються до головного комітету;
• вносяться до єдиної автоматизованої системи;
• оприлюднюються на офіційному вебсайті парламенту.
Таким чином, громадськість і медіа можуть бачити, які аргументи та інтереси супроводжують кожну законодавчу ініціативу .
3. Участь лобістів у засіданнях комітетів
Профільні комітети зобов’язані запрошувати суб’єктів лобіювання, які подали аналітичні матеріали, на свої засідання. Вони мають право на виступ, а народні депутати — на публічні запитання та фіксацію позицій у протоколах. Це суттєво підвищує рівень підзвітності сторін .
4. Нові вимоги до пояснювальних записок
Пояснювальна записка до законопроєкту тепер повинна містити не лише мету та очікувані наслідки, а й інформацію про аналітичні матеріали, подані лобістами. Це дозволяє відстежити логіку формування рішень ще на ранніх етапах .
5. Чітке розмежування лобіювання і адвокатської діяльності
Зміни до законодавства про адвокатуру визначили, що лобіювання не є правничою допомогою. Якщо адвокат представляє комерційні інтереси шляхом лобіювання, він зобов’язаний зареєструватися як лобіст у Реєстрі прозорості та діяти за правилами відповідного закону .
Ключові тези для громадянського суспільства
• 🔹 Прозорість — це не заборона впливу, а його цивілізоване врегулювання.
• 🔹 Цифровізація матеріалів лобістів зменшує ризики кулуарних домовленостей.
• 🔹 Парламентські комітети стають майданчиком публічного діалогу, а не закритих рішень.
• 🔹 Громадські організації та експертні спільноти отримують інструмент моніторингу законодавчого процесу.
• 🔹 Європейська інтеграція України наповнюється реальним змістом, а не деклараціями.
Чи готове громадянське суспільство активно користуватися цими інструментами ?
Чи стануть нові правила запобіжником від корупційних ризиків, а не формальністю ?
Прозорість як спільна відповідальність
Закон «Про лобіювання» не є універсальним розв’язанням усіх проблем законотворчості. Однак він створює рамку доброчесності, в якій відповідальність несуть усі: народні депутати, лобісти, адвокати, експерти й громадяни.
У воєнний час особливо важливо, щоб рішення, які визначають майбутнє країни, ухвалювалися відкрито, аргументовано та під пильним суспільним контролем. Саме в цьому полягає справжній сенс прозорості — не як вимоги донорів, а як фундаменту демократії.
👉 Запрошуємо читачів до дискусії:
Чи достатньо цих змін для реального очищення законотворчого процесу ?
Які додаткові кроки має зробити парламент у співпраці з громадянським суспільством ?
