Повномасштабна війна рф проти України докорінно змінила уявлення Європи про безпеку, обороноздатність і стратегічну автономію. Те, що ще десять років тому здавалося далеким від повсякденного життя громадян, сьогодні стало частиною щоденної реальності: оборонна промисловість, військові бюджети, спільні закупівлі та виробництво зброї.
За даними Європейського парламенту, оборонна індустрія ЄС перебуває у фазі стрімкого зростання, реагуючи на війну в Україні, зміну глобальних пріоритетів США та необхідність посилення власних можливостей .
Для України, яка сьогодні захищає не лише власну незалежність, а й європейські демократичні цінності, ці процеси мають безпосереднє значення. Вони формують нову архітектуру безпеки континенту та визначають майбутнє співпраці між ЄС і нашою державою.
Новий етап розвитку оборонної індустрії ЄС
Європейська оборонна промисловість довгий час залишалася фрагментованою та недофінансованою. Однак після 2022 року ситуація різко змінилася.
Згідно з аналітикою Європейського парламенту:
• у 2024 році обсяг оборонного виробництва в ЄС сягнув близько 148 млрд євро, що на понад 60 % більше, ніж у 2021 році ;
• експорт оборонної продукції склав приблизно 48 млрд євро ;
• у галузі зайнято близько 500 тисяч працівників ;
• ключові виробничі потужності зосереджені у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії та Швеції .
Серед провідних компаній — Thales, Leonardo, Airbus, Rheinmetall, Saab. Водночас США зберігають домінування на глобальному ринку, що створює для ЄС додаткові виклики у сфері технологічної незалежності.
👉 Чи здатна Європа стати самодостатнім гравцем у сфері безпеки без постійної опори на зовнішніх партнерів ?
Структурні обмеження та проблема фрагментації
Попри зростання інвестицій, оборонна промисловість ЄС залишається структурно вразливою.
Звіт Європарламенту вказує на кілька ключових проблем:
• значна частка державної або сімейної власності в компаніях ;
• наявність «золотих акцій» та механізмів державного вето ;
• обмежена готовність до транснаціональних злиттів і кооперації ;
• збереження національно орієнтованих стратегій розвитку.
У сукупності це знижує конкурентоспроможність європейського оборонного сектору порівняно з більш консолідованими ринками США та Азії .
Для України цей аспект має практичне значення: фрагментований ринок означає повільніші поставки, складніші закупівлі та більшу залежність від політичних рішень окремих держав.
Що виробляє Європа і чого їй бракує ?
Європейська оборонна промисловість охоплює широкий спектр продукції:
• бойову та транспортну авіацію ;
• бронетехніку й артилерію ;
• військово-морські платформи ;
• ракетні системи ;
• супутникові й кібернетичні технології ;
• безпілотні системи.
Водночас ЄС досі не має повноцінних внутрішніх рішень у низці критичних напрямів, зокрема:
• безпілотників середньої та великої дальності ;
• тактичних балістичних ракет ;
• далекобійних реактивних систем залпового вогню .
Ці прогалини є прямим наслідком багаторічної залежності від США та недооцінки ризиків у сфері безпеки.
Чи зробила Європа достатні висновки з подій в Україні ?
Чи не повториться ситуація, коли допомога знову залежатиме від зовнішніх факторів ?
Фінансування оборони: безпрецедентне зростання
Після 2021 року оборонні бюджети країн ЄС зросли рекордними темпами.
Основні тенденції:
• у 2025 році оборонні витрати сягнули близько 381 млрд євро ;
• частка витрат у ВВП зросла до 2,1 % ;
• інвестиції в озброєння перевищили 130 млрд євро ;
• фінансування досліджень і розробок зросло до 17 млрд євро .
Крім національних бюджетів, ЄС запровадив спеціальні інструменти підтримки:
• European Defence Fund ;
• European Peace Facility ;
• ASAP ;
• EDIRPA ;
• EDIP ;
• програми військової мобільності.
Ці механізми спрямовані на зменшення фрагментації та підвищення спільної оборонної спроможності.
Позиція Європейського парламенту: більше інтеграції, менше ізоляції
Європейський парламент послідовно виступає за:
• подальше зростання оборонних видатків ;
• посилення міждержавної кооперації ;
• спільні закупівлі ;
• підвищення сумісності озброєнь ;
• розвиток єдиного оборонного ринку.
Депутати наголошують: без глибшої інтеграції Європа ризикує втратити стратегічну суб’єктність у сфері безпеки .
Для України це відкриває вікно можливостей — як для участі у виробничих ланцюгах, так і для майбутньої інтеграції в європейський безпековий простір.
1. Безпека більше не є абстрактним поняттям
Війна в Україні довела: оборонна політика напряму впливає на якість життя, економіку та демократію.
2. Європа переходить до моделі «відповідальної автономії»
ЄС прагне бути здатним захищати себе без повної залежності від зовнішніх союзників.
3. Україна — каталізатор змін
Саме український спротив став поштовхом до реформування оборонного сектору ЄС.
4. Парламентський контроль залишається критично важливим
Зростання військових бюджетів вимагає прозорості, підзвітності та громадського нагляду.
5. Громадяни мають бути учасниками дискусії
Рішення у сфері оборони не можуть ухвалюватися без суспільного діалогу.
Європейська оборонна промисловість сьогодні перебуває у точці неповернення. Від того, чи зможе ЄС подолати фрагментацію, посилити кооперацію та інтегрувати Україну у спільний безпековий простір, залежить стабільність усього континенту.
Для України ці процеси — не лише питання військової допомоги. Це питання:
• політичного партнерства ;
• економічної інтеграції ;
• технологічного розвитку ;
• гарантій довгострокової безпеки.
👉 Чи готові ми, як громадянське суспільство, активно впливати на формування оборонної політики ?
👉 Чи використовуємо ми всі можливості парламентського контролю та громадського діалогу ?
Відповідь на ці запитання визначить не лише наше сьогодення, а й безпекове майбутнє України та Європи.
