Підрив Каховської ГЕС став не лише воєнним злочином проти цивільної інфраструктури, а й масштабною екологічною катастрофою, наслідки якої продовжують впливати на Херсонщину та південь України у 2026 році.
Йдеться про руйнування гідрологічного балансу, деградацію водних екосистем, вторинне засолення ґрунтів, ризики для питного водопостачання та втрату біорізноманіття. Для мене як народної депутатки питання відновлення довкілля Херсонщини — це не лише тема екологічної політики. Це питання безпеки, продовольчої стабільності, здоров’я людей та нашої євроінтеграції.
Сьогодні, на третьому році після катастрофи, ми маємо перейти від реагування до системної екологічної реконструкції, заснованої на європейських стандартах та принципах “Green Recovery Ukraine”.
Після руйнування дамби відбулося стрімке осушення Каховського водосховища. Це спричинило:
• зміну рівнів ґрунтових вод;
• втрату штучно підтримуваних водних екосистем;
• оголення донних відкладень із високою концентрацією мулу та потенційно небезпечних речовин;
• зміну мікрокліматичних умов півдня України.
Фактично ми отримали нову екологічну реальність — трансформований ландшафт, який не є ані класичним степом, ані водним об’єктом.
Ключовим технічним завданням є:
• гідрологічне моделювання сценаріїв розвитку території;
• аналіз токсикологічних ризиків;
• створення системи довгострокового моніторингу ґрунтів і підземних вод;
• оцінка впливу на Дніпровсько-Бузький лиман.
Без науково обґрунтованої стратегії ми ризикуємо втратити не лише аграрний потенціал регіону, а й контроль над екологічною безпекою Чорноморського басейну.
До підриву Каховської ГЕС зрошувальні системи забезпечували значну частину аграрного виробництва півдня України. Сьогодні перед нами стоїть складний вибір:
• чи відновлювати попередню модель водокористування,
• чи переходити до нових, водоефективних агротехнологій.
В умовах воєнних ризиків та зміни клімату ми повинні орієнтуватися на:
• модернізовані системи зрошення з мінімізацією втрат води;
• децентралізовані джерела водопостачання;
• впровадження принципів циркулярного водокористування;
• інтеграцію водної політики у стратегію кліматичної адаптації.
Це відповідає підходам ЄС у межах Водної рамкової директиви та принципам екосистемного управління.
Відновлення довкілля Херсонщини має не лише технічний, а й правовий вимір.
Йдеться про:
• фіксацію екологічної шкоди;
• методологічну оцінку збитків;
• інтеграцію екологічних втрат у міжнародні позови щодо воєнних злочинів;
• формування доказової бази для майбутніх компенсацій.
Екологічна шкода повинна бути визнана складовою воєнної агресії. Це відповідає сучасним міжнародним підходам до екологічної безпеки в умовах конфліктів.
На звільнених територіях Херсонщини постає комплексна проблема:
• залишки військової техніки;
• забруднення паливно-мастильними матеріалами;
• фрагменти боєприпасів;
• потенційне забруднення важкими металами.
Потрібні:
• мобільні лабораторії екологічного моніторингу;
• системи очищення водних об’єктів;
• спеціалізовані полігони для утилізації небезпечних відходів;
• інтеграція гуманітарного розмінування з екологічною оцінкою територій.
Тут важливо орієнтуватися на стандарти НАТО щодо поводження з військовими відходами та на практики ЄС у сфері управління небезпечними матеріалами.
Як народна депутатка, я переконана, що відновлення Херсонщини має стати частиною ширшої стратегії зеленої реконструкції України.
Парламентський вимір включає:
• удосконалення екологічного законодавства відповідно до директив ЄС;
• посилення процедур оцінки впливу на довкілля;
• інтеграцію принципів сталого розвитку у бюджетні рішення;
• парламентський контроль за використанням міжнародної допомоги.
Відновлення довкілля після підриву Каховської ГЕС — це тест на нашу готовність впроваджувати європейські стандарти не декларативно, а практично.
Без активної участі громад відновлення буде формальним.
Місцеве самоврядування має бути:
• партнером у формуванні планів рекультивації;
• учасником екологічного моніторингу;
• співрозпорядником міжнародних грантів.
Міжнародні партнери — ЄС, ПРООН, Світовий банк, екологічні фонди — можуть забезпечити не лише фінансування, а й доступ до технологій та методик відновлення.
Відновлення довкілля Херсонщини — це не лише регіональний проєкт. Це частина стратегії національної безпеки.
Екологічна стабільність означає:
• водну безпеку,
• продовольчу стабільність,
• здоров’я громадян,
• інтеграцію до Європейського Союзу.
Ми не можемо повернути довоєнний стан екосистем. Але ми можемо побудувати нову модель — більш стійку, більш екологічну, більш відповідальну.
І саме парламент зобов’язаний забезпечити, щоб зелена реконструкція Херсонщини стала прикладом для всієї післявоєнної України.
