24 лютого 2026 року виповнюється чотири роки з початку повномасштабної агресії проти України. За цей час наша держава пройшла складний шлях — від екстреної оборони до системного формування політики відновлення, європейської інтеграції та інституційного зміцнення.
Сьогодні для мене як народного депутата принципово важливо говорити не лише про пам’ять і стійкість, а про відповідальність парламенту за стратегічні рішення. Чотири роки війни — це не лише про фронт. Це про енергетику, транспорт, критичну інфраструктуру, захист прав громадян, зелений курс відбудови та про довіру міжнародних партнерів.
Україна у лютому 2026 року — це держава, яка воює і водночас реформується. І саме парламент має забезпечити цю подвійність: оборона сьогодні — розвиток завтра.
Повномасштабна війна спричинила масштабні втрати в енергетичній та транспортній інфраструктурі. Руйнування об’єктів генерації, мереж, мостів, залізничних вузлів, логістичних хабів — це не лише фізичні збитки, а й виклик економічній стійкості держави.
Однак за чотири роки ми сформували нову модель відновлення:
• пріоритет критичної інфраструктури;
• диверсифікацію джерел енергії;
• інтеграцію української енергосистеми до європейського ринку;
• розвиток децентралізованої генерації;
• відбудову транспортних коридорів відповідно до стандартів ЄС.
Ми вже говоримо не просто про реконструкцію, а про модернізацію — з урахуванням стандартів безпеки, екологічних вимог і цифрового управління.
Чотири роки війни — це мільйони внутрішньо переміщених осіб, тисячі ветеранів, сотні тисяч сімей, які потребують соціальної підтримки.
Я переконаний: навіть в умовах воєнного стану держава не має права знижувати стандарт захисту прав людини.
Наші пріоритети:
• системна підтримка ВПО;
• інтеграція ветеранів у цивільне життя;
• доступність інфраструктури для людей з інвалідністю;
• захист дітей, які постраждали від війни;
• протидія дезінформації, яка підриває суспільну стійкість.
Ці питання не є “соціальним додатком” до безпеки. Вони — її фундамент.
За чотири роки війни роль Верховної Ради змінилася. Парламент став центром:
• законодавчого забезпечення оборони;
• формування євроінтеграційного пакета реформ;
• ухвалення бюджетних рішень в умовах воєнної економіки;
• парламентського контролю за використанням міжнародної допомоги;
• оновлення екологічного законодавства з урахуванням наслідків війни.
Ми маємо зберігати баланс між швидкістю ухвалення рішень і якістю законодавства. Саме це визначає довіру суспільства та міжнародних партнерів.
Я вважаю, що парламент повинен посилювати контроль за реалізацією інфраструктурних проєктів, прозорістю бюджетних витрат та ефективністю донорської допомоги. Війна не може бути виправданням для зниження стандартів управління.
Україна сьогодні — країна-кандидат на членство в ЄС, яка проходить процес інтеграції в умовах війни.
Європейський Союз розглядає відбудову України як частину ширшої стратегії безпеки та стабільності континенту. Для нас це означає:
• гармонізацію законодавства;
• впровадження європейських стандартів у сфері енергетики та транспорту;
• екологічну модернізацію;
• розвиток верховенства права.
Чотири роки війни довели: європейський вибір — це не декларація, а практична модель державного управління.
Ми повинні мислити не лише горизонтом завершення війни, а горизонтом 2050 року.
Україна має потенціал стати:
• регіональним енергетичним хабом;
• логістичним центром між ЄС і Чорноморським регіоном;
• прикладом зеленої трансформації після воєнного руйнування;
• моделлю відновлення, що поєднує безпеку, права людини та економічну модернізацію.
Для цього потрібна стратегічна сталість — незалежно від політичних циклів.
24 лютого 2026 року — це дата не лише пам’яті, а відповідальності.
Ми не маємо права обмежитися символічними заявами. Наш обов’язок — формувати довгострокову політику, яка забезпечить:
• відновлення інфраструктури;
• енергетичну безпеку;
• соціальну справедливість;
• європейську інтеграцію;
• захист прав кожного громадянина.
Як народний депутат, я усвідомлюю свою відповідальність за ці рішення. Війна випробовує державу на міцність, але водночас формує її зрілість.
Чотири роки повномасштабної війни довели: Україна здатна захищатися.
Наступний етап — системно будувати майбутнє.
