У лютому 2026 року Європейська парламентська дослідницька служба (EPRS) оприлюднила оновлений аналітичний брифінг «Women in politics in the EU: State of play in 2026» . Документ фіксує стан гендерного балансу в політичному представництві на рівні Європейського Союзу та держав-членів, а також окреслює нові виклики — від політичної поляризації до впливу цифрових технологій та штучного інтелекту.
Для України, яка водночас веде війну за незалежність і рухається до членства в ЄС, питання рівного представництва жінок у політиці — це не лише про стандарти європейської демократії. Це — про довіру до інституцій, якість рішень і стійкість держави в умовах безпекової турбулентності.
За даними брифінгу, попри десятиліття політичних зобов’язань щодо гендерної рівності, жінки залишаються недопредставленими на всіх рівнях влади в ЄС .
• Європейський парламент: після виборів 2024 року частка жінок знизилась до 38,5 % (після піку 41 % у 2019 році) .
• Національні парламенти ЄС: у середньому 33,6 % жінок (Q4 2025) .
• Глави урядів у ЄС: лише 15 % — жінки (станом на кінець 2025 року) .
• Міністри в урядах держав-членів: у середньому 30 % жінок .
• Регіональний рівень: 36,4 % жінок.
• Місцевий рівень: 34,5 % жінок .
Водночас спостерігається значна різниця між країнами. Деякі держави досягли майже паритету (40–60 %), тоді як інші демонструють системну недопредставленість жінок.
Чи означає це, що проблема — лише статистична ? Чи йдеться про глибші структурні бар’єри ?
EPRS окреслює кілька фундаментальних аргументів на користь гендерної збалансованості влади .
1. Справедливість і право на представництво
Жінки становлять близько половини населення ЄС — і мають право на пропорційне представництво.
2. Якість політичних рішень
Жінки-політики частіше фокусуються на питаннях якості життя: охорона здоров’я, освіта, соціальний захист, клімат. Це не означає «розподіл ролей», але свідчить про розширення порядку денного.
3. Довіра до інституцій
Більш репрезентативна влада підвищує легітимність демократичної системи.
4. Демократична та економічна ефективність
Дослідження, на які посилається брифінг, пов’язують гендерну рівність із кращими показниками врядування та економічного розвитку .
Для України це має особливу вагу. У період війни й післявоєнної відбудови довіра до державних інституцій — ключовий ресурс національної стійкості.
Документ систематизує перешкоди, які продовжують обмежувати участь жінок у політиці :
• гендерні стереотипи;
• нерівний доступ до ресурсів (час, фінанси, політичні мережі);
• подвійне навантаження (кар’єра + сім’я);
• домінування чоловіків у партійних структурах;
• онлайн-насильство та дискредитаційні кампанії.
Окремий блок присвячено впливу штучного інтелекту та цифрових технологій. AI може допомогти кандидаткам у кампаніях, але водночас посилює ризики маніпуляцій, упереджених алгоритмів і кібератак .
У воєнний час ці ризики для України ще вищі. Інформаційні операції, гендерно забарвлені кампанії дискредитації, кіберагресія — це вже частина гібридної війни.
Брифінг детально аналізує механізм виборчих квот .
У низці держав ЄС (Бельгія, Франція, Іспанія, Італія та інші) діють обов’язкові гендерні квоти для виборів до Європейського парламенту. Деякі країни застосовують принцип 50/50.
Переваги квот:
• швидке зростання представництва;
• формування нових рольових моделей;
• стимулювання партійної модернізації.
Критика:
• ризик формального підходу;
• аргументи про «порушення принципу меритократії»;
• політична поляризація.
Цікаво, що окремі країни (наприклад, Швеція чи Фінляндія) досягли високих показників без обов’язкових квот — через політичну культуру та добровільні партійні зобов’язання .
Чи потрібні Україні додаткові механізми підтримки жінок у політиці в умовах війни та післявоєнного відновлення ? Чи достатньо чинних норм виборчого законодавства ?
Європейський парламент намагається послідовно закликати держави-члени забезпечувати гендерно збалансовані виборчі списки .
У резолюції вересня 2025 року депутати звернули увагу на зниження частки жінок у новому складі парламенту . Також наголошено на необхідності протидії сексуальним домаганням і онлайн-насильству щодо жінок у політиці.
Для України, яка гармонізує законодавство з acquis ЄС, ці сигнали мають стратегічне значення.
1. Парламентський контроль: громадські організації можуть моніторити гендерний баланс у парламентських комітетах та урядових призначеннях.
2. Адвокація реформ: аналіз європейських практик дозволяє формувати аргументовані пропозиції змін.
3. Підтримка кандидаток: навчальні програми, менторство, захист від онлайн-насильства.
4. Діалог із парламентом: залучення до слухань, робочих груп, підготовки законодавчих ініціатив.
Сильна демократія потребує різноманітності голосів. А сильна держава у війні — ще більше.
Гендерний баланс у політиці — це не «додаткова» тема до порядку денного. Це індикатор зрілості демократії.
Для України, що воює за свободу і водночас реформує інституції відповідно до стандартів ЄС, важливо не втратити цей вимір у фокусі безпекових викликів.
Чи може держава бути по-справжньому репрезентативною, якщо половина суспільства представлена лише частково ?
Чи можлива стійка відбудова без повного залучення жінок до ухвалення рішень ?
Запрошую до дискусії !
Рівність — це не гасло. Це стратегія розвитку.
