Редакція www.ndu.kr.ua аналізує ключові висновки аналітичного брифінгу Європейського парламенту “Reinforcing the EU’s defence industry” (EPRS, березень 2026 року) — документа, що окреслює стратегічні трансформації оборонно-промислового комплексу ЄС у відповідь на повномасштабну війну Росії проти України.
Контекст: війна як каталізатор системних змін
Російська агресія проти України стала переломним моментом для європейської безпекової політики. Те, що роками вважалося теоретичною дискусією про «стратегічну автономію», перетворилося на практичну необхідність.
Європейська оборонна промисловість, яка десятиліттями функціонувала в умовах відносно низького попиту, зіткнулася з новою реальністю:
• різке зростання замовлень;
• необхідність швидкого нарощування виробництва;
• залежність від імпорту критичних компонентів;
• фрагментація ринку між державами-членами.
У 2025 році сукупні оборонні витрати держав-членів ЄС досягли приблизно €381 млрд, що є історичним максимумом . Проте зростання витрат — це лише початок трансформації.
Для України ці процеси мають не лише теоретичне, а й безпосереднє стратегічне значення.
Факти і цифри: масштаб сектору
Згідно з брифінгом EPRS :
• Оборот оборонної промисловості ЄС у 2024 році — приблизно €148 млрд(зростання понад 60 % порівняно з 2021 роком).
• Експорт — близько €48 млрд.
• Пряме працевлаштування — приблизно 500 000 осіб.
• 20 компаній з ЄС входять до топ-100 світових оборонних компаній.
Водночас понад 60 % оборонних закупівель у 2007–2016 роках здійснювалися за межами ЄС, що створило критичні залежності .
Чи може Європа бути безпеково самодостатньою, залишаючись настільки імпортозалежною ?
Ключові виклики
1️⃣ Недоінвестування
Як зазначено в документі, якби всі держави-члени витрачали 2 % ВВП на оборону в період 2006–2020 років, це додало б близько €1,1 трлн додаткових інвестицій .
Наслідки:
• дефіцит виробничих потужностей;
• застарілі системи;
• залежність від США та третіх країн.
2️⃣ Фрагментація
Лише 18 % інвестицій у оборонні програми є спільними .
Кожна держава довгий час розвивала власну промислову екосистему, що призвело до:
• дублювання програм;
• зростання вартості;
• ускладнення взаємосумісності.
Для України, яка прагне інтеграції до ЄС, це важливий урок: кооперація має бути вбудована в систему з самого початку.
3️⃣ Критичні матеріали та мікрочипи
ЄС залишається сильно залежним від імпорту:
• 100 % важких рідкоземельних елементів — з Китаю;
• 78 % світового графіту виробляється Китаєм;
• значна частина мікрочипів — з Тайваню .
В умовах глобальної турбулентності це — стратегічна вразливість.
4️⃣ Обмежені виробничі потужності
Європейський оборонний сектор тривалий час працював у моделі build-to-order — виробництво під конкретне замовлення.
Війна в Україні показала:
ринок мирного часу не здатен забезпечити війну високої інтенсивності.
Відповідь Європейського Союзу
📌 Європейська оборонна індустріальна стратегія (EDIS)
У березні 2024 року Єврокомісія представила першу в історії оборонно-промислову стратегію .
Цілі до 2030 року:
• 40 % закупівель — у форматі кооперації;
• 35 % — внутрішньоєвропейська торгівля;
• 50 % закупівель через Європейську оборонну технологічну та індустріальну базу.
📌 Європейський оборонний фонд (EDF)
• Бюджет — близько €8 млрд.
• Підтримка спільних досліджень і розробок.
• Рекордні 410 заявок у 2025 році .
📌 Програма SAFE (€150 млрд)
Інструмент довгострокових позик для держав-членів на оборонні закупівлі .
📌 European Peace Facility
• €6,1 млрд мобілізовано для підтримки України.
• €69,7 млрд загальної військової допомоги (ЄС + держави-члени) .
Український вимір
Для України ці процеси означають:
🔹 Інтеграцію української оборонної промисловості в європейські ланцюги постачання.
🔹 Можливість участі в спільних проєктах (за дотримання вимог локалізації та управління).
🔹 Доступ до програм фінансування через нові інструменти.
🔹 Посилення технологічного партнерства у сферах БПЛА, ШІ, космічних систем.
Водночас це ставить питання перед парламентом України:
• Чи готове наше законодавство до інтеграції у європейські оборонні ініціативи ?
• Чи створено стимули для локалізації виробництва ?
• Чи достатньо прозорими є оборонні закупівлі ?
Значення для громадянського суспільства
Оборонна промисловість — це не лише про зброю. Це про:
• робочі місця;
• інновації;
• технологічний розвиток;
• економічну стійкість;
• демократичний контроль над сектором безпеки.
Громадянське суспільство має відігравати роль:
• у моніторингу витрат;
• у просуванні антикорупційних стандартів;
• у підтримці парламентського контролю;
• у формуванні стратегічного діалогу про безпеку.
Чи здатні ми поєднати оборонне нарощування із збереженням демократичних стандартів ?
Європейський Союз переходить від «економіки миру» до економіки оборонної готовності.
Війна проти України стала каталізатором глибокої трансформації:
від розпорошеності — до кооперації,
від імпортозалежності — до технологічного суверенітету,
від ситуативних рішень — до довгострокової індустріальної політики.
Для України це — історичне вікно можливостей.
Проте інтеграція в європейську оборонну екосистему вимагатиме:
• системних реформ;
• прозорих правил гри;
• парламентського лідерства;
• активної позиції громадянського суспільства.
Безпека Європи сьогодні будується в Україні.
Чи скористається Україна шансом стати повноцінним учасником нової оборонної архітектури ЄС ?
