Кілька місяців тому під час поїздки до громади, що поступово відновлюється після руйнувань, до мене звернулася жінка — внутрішньо переміщена особа, яка повернулася додому разом із дітьми. Вона поставила просте запитання:
«Чи безпечно нам тут жити?»
Йшлося не лише про обстріли. Йшлося про воду, про ґрунт, про стан колишнього промислового об’єкта поблизу житлового масиву.
Саме в такі моменти імплементація екодиректив ЄС перестає бути абстрактним законодавчим процесом. Вона стає відповіддю на дуже конкретний людський запит — запит на безпеку.
У 2026 році зелена відбудова України — це не теоретична концепція. Це стратегія відновлення держави після екологічних, енергетичних і інфраструктурних втрат війни.
Під час виїзних засідань комітету ми оглядали території, де:
• були пошкоджені склади промислових матеріалів;
• порушено роботу очисних споруд;
• знищено частину енергетичних підстанцій;
• пошкоджено системи централізованого водопостачання.
Формально об’єкти відновлюються. Але питання не лише в тому, щоб відновити. Питання — як саме.
Я наполягаю на тому, щоб кожен великий інфраструктурний проєкт супроводжувався оцінкою впливу на довкілля та врахуванням європейських стандартів. Не «після», а до початку робіт.
Цей підхід безпосередньо пов’язаний із роботою Координаційного центру з оцінки шкоди довкіллю, створеного в межах проєкту ПРООН за підтримки Уряду Швеції, у складі Дирекції якого я беру участь. Для мене це приклад того, як європейські екологічні стандарти переходять із рівня декларацій у практику: через методики оцінки шкоди, збір доказів, лабораторні дані, цифрові інструменти, моніторинг і координацію між парламентом, урядом, Держекоінспекцією та міжнародними партнерами. Саме така робота дозволяє відповідати людям у громадах не загальними обіцянками, а перевіреними даними про стан води, ґрунтів, повітря та ризики для здоров’я.
У багатьох громадах ветерани повертаються до регіонів, де:
• ще триває розмінування;
• існують ризики забруднення ґрунтів;
• не повністю відновлена енергетична система.
Люди з інвалідністю особливо вразливі до якості середовища. Тому екологічна політика — це не відокремлена сфера. Це частина соціальної політики.
Після масованих атак на енергосистему ми провели серію парламентських обговорень із представниками енергетичного сектору та міжнародними партнерами.
Моя позиція була і залишається такою:
ми не можемо просто відновлювати зруйноване. Ми маємо модернізувати систему.
Імплементація екодиректив ЄС у сфері енергетики означає:
• перехід до більш стійкої архітектури генерації;
• підвищення енергоефективності;
• інтеграцію принципів декарбонізації;
• синхронізацію з європейськими стандартами.
Це підвищує не лише екологічну безпеку, а й енергетичну стійкість країни.
Під час одного з обговорень відбудови транспортного вузла я поставила питання про інтеграцію екологічних та безбар’єрних стандартів у проєктну документацію.
Відбудова — це шанс виправити системні недоліки, які існували до війни.
Я вважаю принциповим, щоб:
• нові об’єкти одразу відповідали стандартам універсального дизайну;
• були інтегровані механізми екологічного моніторингу;
• враховувалися потреби ветеранів та людей з інвалідністю.
Європейська практика демонструє: дешевше закласти стандарти одразу, ніж виправляти помилки через роки.
У 2024–2025 роках я брала участь у низці робочих зустрічей із представниками ПРООН, а також із європейськими експертами з екологічного врядування.
Наші обговорення стосувалися:
• інтеграції екологічних стандартів у відбудовчі проєкти;
• розвитку інституційної спроможності регіонів;
• оцінки екологічної шкоди війни;
• прозорості використання міжнародної допомоги.
ПРООН відіграє важливу роль у підтримці екологічних реформ на рівні громад — особливо там, де місцева влада потребує експертної допомоги.
Співпраця з міжнародними партнерами дозволяє:
• залучати експертизу;
• використовувати кращі практики;
• мінімізувати ризики помилок;
• підвищувати довіру інвесторів.
Для мене принципово, щоб така співпраця була прозорою та підзвітною парламенту.
У 2026 році особливо важливим напрямом цієї співпраці є гармонізація українського законодавства з екологічними директивами ЄС, зокрема у сфері якості атмосферного повітря, моніторингу забруднюючих речовин та створення інструментів для об’єктивної оцінки шкоди довкіллю. У межах плану роботи проєкту ПРООН передбачено аналіз положень Директиви 2004/107/ЄС щодо арсену, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів в атмосферному повітрі, а також Директиви 2008/50/ЄС щодо якості атмосферного повітря та чистішого повітря для Європи. Для України це не технічна формальність, а основа для того, щоб відбудова була безпечною, доказовою і сумісною з майбутнім членством у Європейському Союзі.
Під час робочих поїздок до країн ЄС я переконалася, що ключова відмінність їхньої системи — це процедурність.
Там екологічна відповідальність:
• не є політичним лозунгом;
• має юридичні наслідки;
• супроводжується постійним моніторингом.
Американський підхід додає ще один елемент — жорстку відповідальність бізнесу та активну роль громадянського суспільства.
Україна має шанс інтегрувати ці підходи, не втрачаючи власної гнучкості у кризових умовах.
Я неодноразово стикалася з твердженнями, що «екологічні вимоги сповільнюють відбудову».
Пояснюю просто:
відсутність стандартів сповільнює розвиток значно більше.
Коли люди у громадах бачать прозорі процедури, відкриті дані та чіткі рішення парламенту — довіра зростає.
Екологічна політика повинна бути зрозумілою людям.
Для мене імплементація екодиректив ЄС — це:
• захист права дитини на чисте повітря;
• гарантія безпечної води для громад;
• модернізація енергетики;
• конкурентоспроможність української промисловості;
• інституційна зрілість держави.
Я вважаю, що екологічна політика у 2026 році — це складова національної безпеки.
Зелена відбудова України — це стратегічний вибір нашого покоління.
Ми маємо можливість відновити країну не лише швидко, а правильно.
Імплементація екодиректив ЄС — це рішення, яке формує Україну як сучасну європейську державу.
Моя відповідальність як народної депутатки — зробити так, щоб ці стандарти працювали не на папері, а в громадах.
