У лютому 2026 року в Європейському Союзі розпочалися тристоронні переговори (trilogues) щодо нової регуляції виробництва та маркетингу рослинного репродуктивного матеріалу (Plant Reproductive Material, PRM) .
Йдеться про оновлення правил обігу насіння, садивного матеріалу, живців, бульб і молодих рослин – базових елементів продовольчої безпеки, агробіорізноманіття та кліматичної стійкості.
Чому це важливо для громадянського суспільства України ? Тому що питання насіння – це питання продовольчої незалежності, адаптації до кліматичних змін, збереження традиційних сортів і балансу між великим агробізнесом та малими виробниками. В умовах повномасштабної війни та руйнування частини аграрної інфраструктури питання генетичного різноманіття культур набуває стратегічного значення.
Контекст: чому ЄС переглядає правила насінництва
Сучасне інтенсивне сільське господарство сприяло уніфікації культур і сортів. За даними, наведеними в аналітичному матеріалі Європейського парламенту, із понад 6 000 культивованих у світі рослин у 2014 році менше 200 мали значні обсяги виробництва .
У Європі спостерігається особливо різке скорочення генетичного різноманіття сільськогосподарських культур, що підвищує вразливість до посух, шкідників і змін клімату .
Проблема не лише екологічна. Концентрація глобального ринку насіння – з формуванням так званої «Big Four» – означає контроль значної частки світового насіннєвого та пестицидного ринку кількома корпораціями .
Постає риторичне запитання: чи здатна продовольча система бути стійкою, якщо її генетична база звужується, а ринок концентрується ?
Що пропонує нова регуляція ЄС
Комісія запропонувала замінити 10 із 12 чинних директив єдиним регламентом . Це означає пряму дію норм у всіх державах-членах без можливості національних відхилень.
🔎 Ключові новації
1️⃣ Реєстрація сортів на основі офіційного опису
Більшість сортів реєструватимуться на 10 років (із можливістю продовження), а для винограду та плодових культур – до 30 років .
2️⃣ Впровадження критерію сталості (VSCU)
Тест «цінності для вирощування та використання» перетворюється на тест «цінності для сталого вирощування та використання» (VSCU). Він враховуватиме врожайність, стійкість до хвороб, адаптацію до клімату, зменшення потреби в пестицидах та добривах .
3️⃣ Спрощення для традиційних і локальних сортів
Консерваційні сорти зможуть реєструватися без повного DUS-тестування, на основі практичного досвіду .
4️⃣ Послаблення для аматорів і банків насіння
Насіння для кінцевих споживачів (садівників-аматорів) буде звільнене від частини вимог реєстрації та сертифікації .
5️⃣ Обмежений обмін насінням між фермерами
Передбачено можливість обміну «в натурі» невеликими партіями насіння між фермерами .
Парламент, Рада і баланс інтересів
Європейський парламент у першому читанні запропонував ширші винятки для фермерів і мереж збереження генетичних ресурсів. Рада ЄС, зі свого боку, наполягає на чіткішому регулюванні обміну насінням та обмеженнях щодо регіонального виробництва консерваційних сортів .
Таким чином, дискусія точиться навколо трьох ключових осей:
• 🌱 Біорізноманіття vs. ринкова стандартизація
• ⚖️ Гармонізація правил vs. гнучкість для малих виробників
• 🏛️ Регуляторна ефективність vs. адміністративний тиск
Значення для України в умовах війни
Україна, як держава-кандидат на вступ до ЄС, буде змушена адаптувати своє законодавство до acquis communautaire у сфері насінництва.
Водночас ми перебуваємо в унікальній ситуації:
• частина сільськогосподарських територій замінована або зруйнована;
• традиційні сорти втрачено або пошкоджено;
• кліматичні ризики зростають;
• експортна орієнтація потребує гармонізації стандартів.
Чи може нова модель ЄС стати інструментом для відновлення українського агробіорізноманіття ?
Чи зможемо ми використати реформу як шанс для підтримки малих виробників і збереження локальних сортів ?
Вплив на громадянське суспільство та парламентський контроль
Для України ця дискусія – не лише технічна. Вона має стати предметом:
• парламентських слухань щодо гармонізації насіннєвого законодавства;
• залучення аграрних асоціацій, екологічних організацій і спільнот збереження насіння;
• аналізу впливу концентрації ринку на продовольчу безпеку;
• формування механізмів підтримки органічного та локального виробництва.
Громадянське суспільство має поставити запитання:
👉 Хто контролює генетичні ресурси країни ?
👉 Чи достатньо держава інвестує в збереження традиційних сортів ?
👉 Чи забезпечить гармонізація з ЄС реальний доступ малих фермерів до ринку ?
Реформа регулювання рослинного репродуктивного матеріалу в ЄС – це не вузькотехнічна зміна. Це стратегічний елемент Європейського зеленого курсу, політики «Від лану до столу» та стратегії біорізноманіття.
Для України це сигнал: інтеграція до ЄС означає не лише відкриття ринків, а й глибоку трансформацію аграрної моделі.
Стійкість продовольчої системи починається з насіння.
Закликаємо експертну спільноту, народних депутатів, профільні комітети Верховної Ради та аграрні асоціації долучитися до публічної дискусії щодо майбутньої адаптації українського законодавства.
Саме зараз формується нормативна база, яка визначатиме продовольчу безпеку наступних поколінь.
💬 Запрошуємо до обговорення:
Якою має бути українська модель регулювання насінництва в умовах війни та євроінтеграції ?
Чи повинна держава активніше підтримувати локальні сорти та фермерські мережі збереження насіння ?
Редакція www.ndu.kr.ua відкрита до фахових коментарів і пропозицій.
