Нове дослідження Європейського парламенту про Widening 2.0 показує: майбутня політика підтримки досліджень та інновацій у ЄС дедалі більше залежатиме не від формального доступу до грантів, а від реальної спроможності країн створювати інноваційні екосистеми. Для України це сигнал: відновлення науки, університетів, бізнес-інновацій і промисловості має стати частиною єдиної економічної стратегії.

Європа готується до нового етапу політики досліджень та інновацій після Horizon Europe. Замість однакового підходу до всіх країн, які відстають за інноваційними показниками, пропонується класифікувати їх за потенціалом інноваційної спроможності. Це означає: підтримка має йти не просто туди, де низька участь у програмах ЄС, а туди, де правильно визначені слабкі місця — освіта, цифрові навички, якість досліджень, бізнес-інновації, доступ до фінансування, зв’язки науки й підприємництва.

Європейський сигнал: інноваційна нерівність стала питанням безпеки

У європейській політиці досліджень та інновацій відбувається важлива зміна. Якщо раніше дискусія часто зводилася до питання, скільки коштів потрібно спрямувати на науку, то тепер дедалі гостріше постає інше питання: чому сильна європейська наука не завжди перетворюється на сильні технологічні компанії, високопродуктивну економіку та глобальну конкурентоспроможність.

Дослідження EPRS/STOA прямо вказує на проблему: Європейський Союз має потужні наукові осередки, але відстає у здатності швидко перетворювати знання на бізнес-успіх, нові технології, продуктивність і стратегічну автономію. На тлі конкуренції зі США та Китаєм це вже не вузька тема для університетів чи дослідницьких центрів. Це питання економічної сили, промислової політики, обороноздатності, технологічного суверенітету та майбутнього європейського ринку праці.

Саме тому програма Widening, яка в Horizon Europe була спрямована на розширення участі менш інноваційно розвинених країн у європейських дослідницьких програмах, переходить у нову фазу. Її логіка більше не може обмежуватися формулою «дати більше можливостей для участі». Європа поступово переходить до складнішого підходу: зрозуміти, яка саме країна має який потенціал для інноваційного ривка, де її вузькі місця і які інструменти підтримки дадуть реальний ефект.

Головна зміна полягає в тому, що ЄС більше не дивиться на інноваційне відставання як на одну спільну проблему. Відставання може мати різну природу: слабка якість дослідницької системи, недостатня участь бізнесу, дефіцит венчурного капіталу, низька міжнародна пов’язаність, нестача цифрових навичок або слабке використання результатів науки в економіці.

Що таке Widening 2.0

Widening 2.0 — це спроба зробити політику підтримки досліджень та інновацій більш точною. Йдеться не про механічне продовження допомоги країнам, які мають нижчі показники участі в Horizon Europe. Йдеться про те, щоб оцінювати їхню реальну здатність наздоганяти сильніші інноваційні системи.

У дослідженні використано підхід PIC — Potential for Innovation Capacity, тобто потенціал інноваційної спроможності. Він показує, наскільки країна готова не просто отримувати фінансування, а будувати власну інноваційну систему. Для цього аналізуються кілька блоків: поглинальна спроможність, доступ до технологій, якість дослідницької системи, активність інноваційного бізнесу, зв’язки між наукою та підприємствами, інтелектуальна власність, доступ до фінансування, продуктивність і вплив інновацій.

Це принципово важливо. Країна може мати університети, але не мати сильного бізнес-сектору. Може мати талановитих дослідників, але не мати венчурного капіталу. Може активно подаватися на гранти, але не мати достатньої якості дослідницьких інституцій. Може мати інфраструктуру, але втрачати людей через слабкі умови праці. Тому підтримка має бути не універсальною, а адресною.

Widening 2.0
від участі у грантах — до системної інноваційної спроможності
Освіта і цифрові навички
Чи має країна людей, здатних працювати з новими технологіями.
Якість науки
Чи створюють університети та дослідницькі центри конкурентні знання.
Бізнес-інновації
Чи вкладає приватний сектор у R&D, нові продукти та технології.
Зв’язки науки і бізнесу
Чи працюють дослідники, компанії та інституції в одному ланцюгу створення вартості.
Фінансування
Чи є доступ до державних, приватних і венчурних ресурсів для інновацій.
Продуктивність і експорт
Чи переходять знання у високотехнологічну економіку, товари й послуги.

Європа бачить різні швидкості всередині одного Союзу

Дослідження показує, що країни, які формально належать до групи Widening, дуже різні. Естонія, Словенія, Португалія, Чехія та частково Мальта демонструють значно вищу здатність до інноваційного наздоганяння. Вони мають сильніші системні передумови: кращу якість досліджень, вищу пов’язаність із європейськими мережами, активнішу інноваційну економіку або стабільніші інструменти фінансування.

Водночас Румунія, Болгарія та Латвія мають значно складнішу ситуацію. У них поєднуються кілька вузьких місць одночасно. Для таких країн просте збільшення участі у проєктах Horizon Europe не розв’язує проблему. Потрібно паралельно зміцнювати людський капітал, якість наукових інституцій, зв’язок із бізнесом, управління фінансуванням і здатність утримувати таланти.

Цей висновок важливий і для України. Ми не можемо дивитися на європейські програми лише як на джерело грантів. Для країни, яка відновлюється після руйнувань, готується до членства в ЄС і має величезний людський, інженерний та технологічний потенціал, головне питання звучить інакше: чи здатні ми побудувати таку систему, в якій університет, лабораторія, громада, індустріальний парк, стартап, оборонна технологія і місцеве підприємство працюють не окремо, а в одному контурі розвитку.

Український вимір

Для України урок Widening 2.0 полягає в тому, що євроінтеграція у сфері науки та інновацій не зводиться до участі у конкурсах. Вона потребує національної карти слабких місць: де бракує фінансування, де слабка комерціалізація, де університети ізольовані від бізнесу, де громади не бачать науки як інструменту відновлення, а де навпаки вже є потенціал швидкого зростання.

Чому бізнес стає центральним елементом інноваційної політики

Один із найсильніших висновків дослідження полягає в тому, що європейське відставання не можна пояснити лише недостатнім державним фінансуванням науки. Проблема значною мірою пов’язана зі слабшою інноваційною активністю бізнесу. Європа часто здатна створювати якісні дослідження, але не завжди здатна швидко перетворювати їх на компанії, продукти, патенти, експорт і продуктивність.

Для України це особливо чутливий урок. Відновлення не може бути тільки будівельним або інфраструктурним процесом. Воно має бути інноваційним. Якщо ми будуємо нову енергетику, транспорт, медицину, оборонну промисловість, цифрові сервіси, водну інфраструктуру чи систему екологічного моніторингу, нам потрібні не лише підрядники й закупівлі. Нам потрібні дослідницькі команди, інженерні школи, підприємства, які готові вкладати в розробки, і держава, яка формує попит на технологічні рішення.

Саме тут парламентська політика має перейти від декларацій до інструментів. Потрібні стимули для бізнес-R&D, спрощення доступу до європейських програм, підтримка технологічного підприємництва, захист інтелектуальної власності, модернізація університетської науки, прозорі правила співпраці між державою, громадами, бізнесом і дослідницькими установами.

Три сценарії для майбутньої політики ЄС

У дослідженні розглядаються три можливі сценарії майбутньої політики Widening. Перший — суворий: поступово виводити з підтримки країни, які вже демонструють високу інноваційну спроможність. Другий — помірний: залишити підтримку для тих, хто ще має критичні вузькі місця, навіть якщо загалом просунувся вперед. Третій — інклюзивний: зберегти всі країни в межах підтримки, але зробити інструменти більш адресними.

Найважливіше не те, який сценарій буде обраний. Найважливіше те, що в усіх сценаріях визнається одна логіка: підтримка має бути пов’язана з діагностикою. Якщо слабке місце — якість дослідницької системи, потрібні інструменти для університетів, лабораторій і міжнародної мобільності. Якщо слабке місце — бізнес-інновації, потрібні інструменти для підприємств, стартапів, венчурного фінансування і промислових кластерів. Якщо слабке місце — фінансування, потрібні механізми поєднання структурних фондів, національних ресурсів і програм Horizon.

Суворий сценарій
Підтримка поступово зменшується для країн, які вже мають високий потенціал інноваційної спроможності.
Помірний сценарій
Країни з окремими критичними вузькими місцями залишаються у фокусі адресної підтримки.
Інклюзивний сценарій
Усі країни зберігаються в межах Widening, але інструменти налаштовуються під їхні слабкі місця.

Що це означає для української політики

Україна має сприймати цю дискусію не як внутрішню технічну розмову ЄС, а як попередження і можливість. Якщо ми хочемо бути частиною європейського дослідницького простору, нам потрібно вже зараз мислити категоріями Widening 2.0. Тобто чесно оцінити не тільки те, скільки заявок ми подаємо до європейських програм, а й те, чи маємо систему, здатну перетворити європейську підтримку на довгострокову спроможність.

Для парламенту це означає потребу в новій якості законодавчої роботи. Наука, інновації, промислова політика, цифровізація, освіта, інвестиції, регіональний розвиток і відновлення мають розглядатися разом. Якщо ці політики залишаються в різних кабінетах, у різних бюджетних логіках і в різних програмах, інноваційний ефект буде слабким.

Для уряду це означає потребу у практичній карті інноваційних вузьких місць. Не загальній стратегії на сотні сторінок, а робочій системі показників: де Україна має сильні дослідницькі групи, де є міжнародні зв’язки, де є промисловий попит, де потрібна підтримка стартапів, де бракує лабораторій, де громади можуть стати майданчиками для пілотних рішень, а де потрібно зупинити втрату людей.

Для громад це означає, що інновації не повинні залишатися темою лише для столиці чи великих університетських центрів. Відновлення водної інфраструктури, енергоефективність, безпека доріг, модернізація лікарень, цифрові послуги, екологічний моніторинг, управління відходами — усе це може бути полем для прикладних досліджень, пілотних проєктів і локального технологічного розвитку.

Україні потрібна не лише участь у європейських дослідницьких програмах. Україні потрібна здатність перетворювати цю участь на нову економіку — з сильними університетами, інженерними командами, інноваційним бізнесом, регіональними пілотами та прозорою державною політикою.

Інновації — це не прикраса відновлення, а його двигун

Дослідження EPRS/STOA важливе не лише для країн ЄС, які вже перебувають у політиці Widening. Воно важливе для України як для країни, яка має стати частиною європейського простору знань, технологій і конкурентної економіки. Його головний урок простий: гранти не замінюють системи. Фінансування не замінює інституцій. Наука не створює економічного прориву автоматично, якщо поруч немає бізнесу, капіталу, регіональної політики, правового захисту і державного попиту на інновації.

Саме тому майбутня українська політика відновлення має бути не лише інфраструктурною, а й інноваційною. Ми повинні будувати не тільки дороги, лікарні, школи й енергетичні об’єкти. Ми повинні будувати спроможність створювати власні технології, адаптувати європейські рішення, залучати українських дослідників, повертати таланти, запускати стартапи і формувати попит на високотехнологічні продукти.

Європа вже переходить до точнішого вимірювання інноваційної спроможності. Україні варто зробити те саме — не після вступу до ЄС, а вже зараз. Бо країна, яка відновлюється без інноваційної політики, ризикує відбудувати минуле. Країна, яка відновлюється через науку, технології й підприємництво, створює майбутнє.