Новини сайту

Кадмій не має запаху, смаку чи кольору. Він потрапляє у ґрунт разом із фосфатними добривами, переходить у зерно, овочі та картоплю, а потім десятиліттями накопичується в організмі людини. Європейський Союз уже визнає масштаб загрози, але досі вагається між захистом здоров’я, доступністю добрив і геополітичною безпекою.

Для України це не віддалена дискусія: у 2026 році парламент має розпочати формування нових правил для ринку 

Невидимий маршрут: від родовища до організму людини

Кадмій є природним компонентом фосфатної породи, з якої виробляють мінеральні добрива. Його вміст залежить від геологічного походження сировини. Магматичні породи зазвичай містять значно менше кадмію, тоді як осадові родовища можуть мати набагато вищу концентрацію.

Під час звичайного хімічного виробництва кадмій повністю не видаляється. За оцінкою Європейської парламентської дослідницької служби, від 60 до 80 відсотків кадмію, наявного у фосфатній породі, може переходити у готове добриво. Після внесення на поле метал накопичується у ґрунті, поглинається рослинами й через харчовий ланцюг потрапляє до людини.

Цифри, після яких проблема перестає бути абстрактною

За даними EPRS, фосфатні добрива формують близько 55 відсотків кадмію, який щороку додається до сільськогосподарських земель ЄС. Приблизно на 45 відсотках аграрних територій Євросоюзу кадмій уже надходить у ґрунт швидше, ніж природно видаляється з нього.

Саме кислотність визначає, яка частина накопиченого кадмію стане доступною для рослин. Це створює небезпечний зв’язок між фосфатними й азотними добривами: амонійні форми азоту поступово підкислюють ґрунт, а зниження pH робить раніше накопичений кадмій значно рухливішим.

Отже, навіть припинення використання найбільш забруднених добрив не означає миттєвого усунення ризику. Історичний запас металу залишається у землі та може переходити в урожай протягом багатьох років.

Діти отримують найбільше навантаження

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів визначило допустиме тижневе надходження кадмію на рівні 2,5 мікрограма на кілограм маси тіла. Середня експозиція протягом життя в ЄС становить близько 2,04 мікрограма — понад 80 відсотків допустимого рівня.

Для дітей ситуація гірша. Середня експозиція у малюків віком від одного до трьох років оцінюється у 4,85 мікрограма на кілограм маси тіла на тиждень — майже вдвічі вище за допустиму величину. Для дітей від трьох до десяти років середній показник також перевищує орієнтир безпеки.

Європейський стандарт існує, але він недостатньо жорсткий

Регламент ЄС 2019/1009 встановлює для фосфатних добрив із маркуванням CE граничний вміст кадмію на рівні 60 міліграмів на кілограм пентаоксиду фосфору. Для продукції з показником не вище 20 міліграмів передбачене добровільне позначення низького вмісту кадмію.

Проблема полягає в тому, що межа 60 міліграмів утричі вища за рівень, який рекомендує французьке агентство ANSES. Крім того, європейська система не охоплює однаково всі добрива: гармонізований ліміт застосовується до продукції, яка вводиться в обіг як добриво ЄС із маркуванням CE, тоді як національно врегульовані товари можуть підпорядковуватися іншим правилам.

Держави ЄС уже застосовують різні підходи. Фінляндія, Угорщина та Словаччина використовують обмеження, близькі до 20 міліграмів, тоді як у Франції допускається значно вищий рівень. Це фрагментує внутрішній ринок і доводить: навіть наявність європейського регламенту не гарантує однакового рівня захисту здоров’я.

Геополітична пастка: чистіша сировина не завжди означає безпечнішу залежність

Найнижчий природний вміст кадмію мають окремі магматичні фосфатні породи, зокрема російського походження. Водночас Євросоюз намагається скоротити стратегічну залежність від Росії після початку повномасштабної війни проти України.

Однак у першому кварталі 2026 року імпорт російської фосфатної породи до ЄС, за наведеними EPRS даними, зріс на 28 відсотків порівняно з аналогічним періодом 2025 року та досяг найвищого рівня від початку великої війни.

Альтернативні осадові родовища, зокрема у Марокко, часто мають вищий вміст кадмію. Потенційні постачальники із Західної Африки потребують розвитку виробництва, лабораторної інфраструктури й транспортної логістики. Європа фактично обирає між трьома ризиками: токсичним навантаженням, ціною добрив і політичною залежністю.

Чому ця дискусія критично важлива для України

Україна одночасно є великою аграрною державою, майбутнім учасником внутрішнього ринку ЄС і країною, чиї землі зазнали безпрецедентного воєнного та промислового навантаження. Забруднення територій уламками боєприпасів, пожежами, руйнуванням підприємств, хвостосховищ і складських об’єктів накладається на довоєнні проблеми промислових регіонів.

Українське законодавство вже містить максимально допустимі рівні кадмію для окремих харчових продуктів. Агрохімічний паспорт поля також передбачає оцінювання забруднення ґрунту токсичними речовинами, зокрема кадмієм. Для орних земель така паспортизація має здійснюватися кожні п’ять років.

Але наявність окремих норм ще не створює єдиної системи запобігання. Дані про походження добрива, вміст кадмію, кислотність ґрунту, накопичення металу в урожаї та лабораторний контроль харчових продуктів повинні працювати як один простежуваний ланцюг.

Парламентське вікно 2026 року

План законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2026 рік передбачає підготовку нового законопроєкту про засоби захисту рослин і добривні засоби. Документ має привести процедури державної реєстрації та розміщення добрив на ринку у відповідність із Регламентом ЄС 2019/1009. Орієнтовний строк подання — вересень 2026 року, розгляд парламентом запланований на четвертий квартал.

У цьому полягає і можливість, і ризик. Україна може механічно перенести європейську межу 60 міліграмів та закріпити стандарт, який уже критикують європейські наукові установи. Або може використати право встановити більш захисну модель із поетапним переходом до рівня 20 міліграмів, прозорим маркуванням і контролем усіх добрив незалежно від способу їх введення в обіг.

Сім рішень, які потрібно закласти в український закон

1. Обов’язкова межа. Встановити єдине обмеження кадмію для всіх фосфатних добрив, а не лише для продукції з певним типом маркування.

2. Перехід до 20 мг. Передбачити реалістичний графік зниження допустимого рівня, щоб наукова рекомендація стала кінцевою законодавчою метою.

3. Повне маркування. Вказувати фактичний вміст кадмію на упаковці та в електронному реєстрі, а не приховувати його за загальним сертифікатом відповідності.

4. Зв’язок із кислотністю. Поєднати правила використання азотних і фосфатних добрив із контролем pH та рухомих форм кадмію у ґрунті.

5. Простежуваність. Забезпечити можливість встановити шлях кожної партії добрива від імпортера або виробника до конкретного поля та врожаю.

6. Воєнна карта ризиків. Посилити моніторинг земель поблизу зруйнованих промислових об’єктів, зон бойових дій, шахт, хвостосховищ і місць аварійного забруднення.

7. Відкрита відповідальність. Публікувати результати державного контролю та встановити дієву відповідальність за недостовірне маркування, перевищення лімітів і завдану шкоду.

Що це змінює для громадян, аграріїв і громад

Для громадянина це питання безпечності звичайних продуктів, а не спеціалізована дискусія про хімію добрив. Для аграрія — передбачувані правила, доступ до лабораторних даних і захист репутації української продукції на ринку ЄС. Для громади — можливість знати реальний стан земель, планувати їх відновлення та не допустити, щоб забруднення залишалося прихованим до появи медичних наслідків.

Для держави це ще й питання конкурентоспроможності. Вимоги ЄС до безпечності продукції та простежуваності посилюватимуться. Країна, яка не контролює джерело забруднення, ризикує втрачати ринки вже після того, як кошти вкладені у вирощування, перероблення та експорт.

Для відбудови це принципове рішення: відновлювати потрібно не тільки інфраструктуру, а й довіру до землі, води та їжі. Моніторинг кадмію має бути частиною ширшої системи оцінювання воєнної екологічної шкоди та безпечного повернення територій до господарського використання.