Україна отримала план читання, але ще не отримала вимірюваного результату

Кабінет Міністрів затвердив операційний план розвитку читання на 2026–2028 роки. У ньому є підтримка української книги, мобільні бібліотеки, допомога ветеранам і доступні видання. Але залишається головне запитання — як держава вимірюватиме не кількість проведених заходів, а реальне зростання кількості читачів.

У громаді, яка живе між повітряними тривогами, відключеннями електроенергії та постійними повідомленнями з фронту, бібліотека може здаватися не найнагальнішим об’єктом. Спочатку укриття, вода, тепло, медицина, транспорт. І лише потім — книжки.

Але саме під час війни стає зрозуміло, що бібліотека — це не лише приміщення з полицями. Це місце, де дитина вчиться відрізняти факт від маніпуляції, ветеран може знайти безпечне середовище, людина старшого віку — доступ до інформації, а громада — простір для розмови й відновлення соціальних зв’язків.

9 вересня 2026 року Кабінет Міністрів України затвердив операційний план заходів із реалізації Стратегії розвитку читання на 2026–2028 роки. Це другий етап державної Стратегії «Читання як життєва стратегія», ухваленої у 2023 році та розрахованої до 2032 року.

Документ містить 33 завдання, згруповані навколо двох великих напрямів — доступу до книги та формування сталої звички читати.

На рівні задуму держава робить важливий крок. Читання розглядається не тільки як культурне дозвілля, а як частина освіти, критичного мислення, соціальної адаптації, психологічної підтримки та інформаційної безпеки.

Книга як елемент стійкості

Операційний план передбачає поповнення бібліотечних фондів, розвиток цифрової бібліотеки, підтримку українських авторів і перекладачів, створення доступних видань, модернізацію бібліотек та обмеження поширення російської й антиукраїнської видавничої продукції.

Окремо передбачено розвиток пересувних бібліотек для населених пунктів, де немає книгарень або стаціонарного бібліотечного обслуговування. Для багатьох невеликих і постраждалих від війни громад це може стати єдиним реальним способом отримувати сучасні книжки.

План також продовжує державну допомогу на придбання книжок громадянам, які досягли 18-річного віку, і встановлює орієнтир підтримувати щонайменше 50 проєктів перекладу української літератури іншими мовами щороку.

Це не другорядні культурні заходи. Українська книжка під час війни стала одним із засобів захисту мови, пам’яті та здатності суспільства самостійно пояснювати світові власний досвід.

У 2024 році приблизно три чверті прочитаних українцями книжок були україномовними. Це демонструє помітне посилення позицій української книги, хоча саме по собі ще не означає достатнього поширення регулярного читання.

План має сильний людський вимір

Найбільш актуальною частиною документа є використання читання для соціальної адаптації та психосоціальної підтримки.

Передбачається створення рекомендаційних переліків літератури з питань безпеки, інклюзії, психологічної підтримки дорослих і дітей під час воєнного стану. Окремо названі люди з посттравматичним стресовим розладом, ветерани війни та інші групи, які потребують ресоціалізації.

Бібліотеки мають долучатися до проєктів, пов’язаних із ментальним здоров’ям ветеранів, а Український культурний фонд — підтримувати створення інклюзивних видань.

Водночас бібліотерапію необхідно сприймати відповідально. Читання може бути допоміжним інструментом психологічної підтримки, але не заміною професійної медичної або психотерапевтичної допомоги. Тому бібліотекареві недостатньо видати людині книжку про травму. Потрібні підготовлені фахівці, співпраця з психологами, безпечні методики та чітке розуміння меж відповідальності.

Держава рахує заходи, а не читачів

Саме система індикаторів є найслабшим місцем операційного плану.

У багатьох випадках результатом вважається виданий наказ, підготовлена рекомендація, оприлюднений матеріал, проведена конференція або підписаний меморандум.

Ці дії необхідні, але вони не відповідають на ключові запитання.

Скільки людей почали читати регулярніше?

Скільки нових книжок отримала кожна громада?

Яка частина бібліотек стала фізично доступною?

Скільки сіл охопили пересувні бібліотеки?

Скільки ветеранів реально скористалися програмами підтримки?

Чи скоротився розрив у читацькій грамотності дітей?

Скільки бюджетних коштів спрямовано на кожне завдання?

У плані немає окремого фінансового додатка. Органи влади мають виконувати його в межах видатків, уже передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також коштом інших дозволених джерел.

Це створює ризик нерівності. Фінансово спроможна громада зможе оновити фонди, придбати програмне забезпечення та забезпечити доступність приміщень. Громада, яка витрачає більшу частину ресурсу на відновлення житла, укриттів і критичної інфраструктури, може обмежитися одним формальним заходом на рік.

На папері обидві громади виконають план. У житті їхні мешканці отримають зовсім різні можливості.

Проблеми починаються зі статистики

План передбачає регулярний аналіз книжкового ринку, бібліотечної мережі та читацьких звичок. Проте навіть вихідні дані не завжди дозволяють побачити реальну динаміку.

Під час громадського обговорення документа фахівці звертали увагу, що форми бібліотечної звітності змінювалися, дані за 2021–2022 роки були неповними, а показники окремих регіонів неможливо безпосередньо порівнювати. Частина статистики щодо спеціальних бібліотек містила недостовірну інформацію.

Отже, перш ніж оголошувати про успішне виконання Стратегії, державі потрібно відновити довіру до самої системи вимірювання.

Відкрита панель показників могла б демонструвати дані по кожній області та громаді: бюджет, кількість закуплених книжок, оновлення фондів, доступність приміщень, цифровізацію, кількість читачів і результати конкретних програм.

Європейський орієнтир значно жорсткіший

Результати PISA 2022 показали, що в 18 охоплених дослідженням регіонах України лише 59% п’ятнадцятирічних учнів досягли щонайменше базового рівня читацької грамотності. Середній показник OECD становив 74%. Через війну дослідження не охопило дев’ять регіонів, тому ці дані не можна механічно переносити на всю країну.

Європейський освітній простір встановив ціль, щоб до 2030 року частка п’ятнадцятирічних учнів із низькими результатами з читання, математики та природничих наук становила менше 15%.

У досліджених регіонах України нижче базового рівня читання перебував 41% учнів. Це показує масштаб проблеми: йдеться не про проведення ще однієї кампанії з популяризації книжок, а про здатність нового покоління працювати з інформацією, розпізнавати маніпуляції та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Що це означає для Кривого Рогу

Операційний план створює конкретний перелік запитань до міської та обласної влади.

Скільки коштів передбачено на поповнення бібліотечних фондів? Які бібліотеки залишаються фізично недоступними? Чи існують програми для ветеранів, людей з інвалідністю та родин переселенців? Чи мають бібліотеки резервне живлення та стабільний інтернет? Які райони міста недостатньо охоплені бібліотечним обслуговуванням?

Такі дані повинні бути не внутрішньою таблицею управління культури, а частиною публічного моніторингу.

Для Кривого Рогу, де війна накладається на демографічні, соціальні та інфраструктурні проблеми промислового міста, доступ до читання є частиною ширшого питання — чи зберігає громада здатність навчатися, підтримувати людей і планувати майбутнє.

Парламентський вимір

Операційний план затвердив уряд, але його реальне виконання залежатиме від бюджетних рішень і парламентського контролю.

Верховна Рада має оцінювати не тільки факт виконання окремих заходів, а й їхній результат. Звіт «проведено два заходи» не пояснює, скільки людей вони охопили та що змінилося після їх проведення.

Без цього Стратегія розвитку читання ризикує залишитися правильно сформульованим документом із занадто слабким зв’язком із повсякденним життям.

Для мене успіх цієї політики визначатиметься не кількістю звітів і круглих столів. Він почнеться тоді, коли дитина у віддаленій громаді отримає сучасну українську книжку, ветеран знайде безпечний простір підтримки, а бібліотека перестане бути установою, яку згадують лише під час чергової оптимізації.

Під час війни здатність суспільства читати, думати і відрізняти правду від маніпуляції є не культурною розкішшю. Це складова національної стійкості.

Джерела

Кабінет Міністрів України — розпорядження від 9 вересня 2026 року № 904-р

Стратегія розвитку читання на період до 2032 року

Пояснювальна записка до проєкту операційного плану

Результати електронних консультацій щодо операційного плану

Український інститут книги — дослідження читання у 2024 році

OECD — результати PISA 2022 для 18 регіонів України

Європейський освітній простір — стратегічні цілі до 2030 року