ЄС · КЛІМАТ · ПРОМИСЛОВІСТЬ · ПАРЛАМЕНТ

Вуглецева ціна без поправки на війну загрожує Україні деіндустріалізацією

Один завод і дві ціни

Уявімо українське промислове підприємство у 2026 році.

Воно ремонтує обладнання після перебоїв електропостачання, створює резервні джерела енергії, зберігає робочі місця, платить за дорожчу логістику, страхує воєнні ризики та шукає кошти на технологічне оновлення.

Одночасно підприємство має рахувати вуглецевий слід продукції, проходити верифікацію викидів, готуватися до української системи торгівлі квотами та виконувати вимоги європейського механізму CBAM.

Європейський виробник обирає між придбанням квот і вкладенням коштів у чистішу технологію. Український виробник спочатку оплачує стійкість до війни — і лише після цього шукає ресурси для декарбонізації.

Що змінює Європейський Союз

Європейська система торгівлі квотами на викиди EU ETS працює з 2005 року. Вона охоплює електроенергетику, теплогенерацію, промисловість, авіацію та морський транспорт.

У липні 2026 року Європейська комісія представила пакет чергового перегляду системи. Він має узгодити ETS із ціллю ЄС щодо скорочення чистих викидів на 90% до 2040 року порівняно з 1990 роком, підтримати конкурентоспроможність промисловості та розширити фінансування декарбонізації.

Однак Дослідницька служба Європейського парламенту звернула увагу не лише на зміст реформи, а й на якість її обґрунтування.

Оцінка впливу Єврокомісії містить значний обсяг інформації, але вона розпорошена між різними частинами документа. Для окремих пропозицій недостатньо чітко визначені проблеми, цілі та показники результативності. Не всюди кількісно оцінені витрати й вигоди, а частина висновків спирається на дослідження, які на момент підготовки матеріалу ще не були оприлюднені.

Недостатньо досліджені наслідки для біорізноманіття, забруднення повітря й управління відходами. Соціальний вимір переважно зведений до кількості робочих місць. Для України це принципове попередження: якщо навіть ЄС із багаторічною статистикою та зрілим ринком квот має прогалини в оцінюванні наслідків, український перехід потребує ще більшої точності.

Українська точка відліку спотворена війною

Українські викиди скоротилися не лише завдяки модернізації. На їхній рівень вплинули окупація територій, руйнування підприємств, зупинка виробництва, втрата енергетичних потужностей, скорочення промислового експорту та вимушене переміщення бізнесу.

Обов’язковий моніторинг, звітність і верифікація викидів на рівні установок були відновлені у лютому 2025 року з окремими винятками, пов’язаними з воєнними діями. Українська система поки залишається вужчою за EU ETS і не охоплює повною мірою авіацію, морський та автомобільний транспорт і будівлі.

Через це виникає складне питання: який період брати за основу для майбутнього обмеження викидів?

Якщо використати показники воєнних років, післявоєнне відновлення виробництва може виглядати як різке погіршення кліматичних показників. Якщо повернутися до довоєнної бази, можна створити надлишок квот без реального скорочення викидів.

Інакше НСТВ вимірюватиме не результат декарбонізації, а глибину промислового падіння.

Ринок починається не з біржі

9 вересня 2026 року я взяла участь в онлайн-зустрічі з компаніями — членами Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.

Першим питанням порядку денного була реформа Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Поряд із нею обговорювалися експериментальний проєкт зі спрощеного отримання дозволів на оброблення відходів, необхідність спеціального законодавства щодо відходів видобувної промисловості та вдосконалення адміністративно-процедурних і дозвільних правил.

Такий порядок денний показує, що вуглецевий ринок не може існувати окремо від усієї системи екологічного регулювання. Підприємству недостатньо відкрити рахунок у реєстрі квот. Воно одночасно взаємодіє із системами дозволів на викиди, управління відходами, інтегрованих довкіллєвих дозволів, моніторингу та державного контролю.

У супровідних матеріалах Європейської Бізнес Асоціації компанії звертають увагу на ризик неодноразових відмов у видачі дозволів із нових підстав, яких не було в попередніх рішеннях. Окремо порушено питання можливого зупинення дозвільної процедури через сам факт відкриття судового провадження, навіть коли справа безпосередньо не перешкоджає розгляду документів.

Не можна створити сучасний цифровий ринок квот поверх системи, у якій оператор не здатний передбачити тривалість і результат звичайної дозвільної процедури.

Водночас спрощення не повинне означати послаблення екологічного контролю, обмеження участі громадськості або закриття доступу до судового захисту. Завдання парламенту — забезпечити межу, за якої підприємство захищене від адміністративного свавілля, а суспільство — від непрозорих дозволів і неконтрольованих викидів.

CBAM уже працює, а українська система ще готується

Європейський механізм транскордонного вуглецевого коригування з 1 січня 2026 року діє у фінансовому режимі. Він охоплює імпорт сталі, цементу, алюмінію, добрив, електроенергії та водню.

Українська дорожня карта передбачає підготовчий період протягом 2025–2027 років і тестовий запуск НСТВ із 2028 року. Повноцінний операційний етап має розпочатися не раніше ніж через три роки після припинення або скасування воєнного стану.

Утворюється часовий розрив. Український експортер уже відчуває європейську ціну вуглецю, але внутрішній механізм, який мав би спрямовувати кошти на модернізацію українського виробництва, ще не працює.

Фонд модернізації не може існувати лише за рахунок підприємств

Європейський Союз має Інноваційний фонд, Модернізаційний фонд і планує створення Індустріального банку декарбонізації. За цими механізмами стоять багаторічні аукціонні доходи, стабільний фінансовий ринок і значні державні ресурси.

Україна також планує створити спеціальний фонд, наповнений доходами від НСТВ. Але для воєнної економіки цього недостатньо.

Якщо підприємство спочатку повинне заплатити за квоти, а потім конкурувати за можливість повернути частину коштів у вигляді фінансування модернізації, виникає замкнене коло. Найслабші підприємства можуть не дочекатися підтримки, а найвпливовіші — отримати переважний доступ до ресурсів.

Особливої уваги потребує фінансове обґрунтування. До законопроєкту №15386-1 не надано повних фінансово-економічних розрахунків, а Міністерство фінансів вважає документ таким, що потребує доопрацювання.

Малий ринок із великими ризиками

Дослідницька служба Європейського парламенту застерігає, що навіть європейський ринок у міру скорочення кількості квот може зіткнутися зі зменшенням ліквідності та зростанням цінових коливань.

Український ринок буде значно меншим. У ньому домінуватимуть кілька великих промислових груп, а обсяги виробництва залежатимуть від безпекової та енергетичної ситуації.

Це створює ризики маніпулювання ціною, нерівного доступу до аукціонів, використання інсайдерської інформації, адміністративного втручання, непрозорого розподілу фінансування та кібератак на реєстр. Тому НСТВ потребує незалежного нагляду, відкритих даних, зрозумілого алгоритму ринкового резерву та співмірної відповідальності за зловживання.

Три законопроєкти й одна відповідальність

У Верховній Раді зареєстровано три альтернативні законопроєкти про НСТВ — №15386, №15386-1 та №15386-2.

Я є співавторкою законопроєкту №15386-1. У ньому запропоновано поетапний перехід, ширше секторальне охоплення, створення фонду модернізації та поступове наближення вуглецевої ціни до рівня ЄС.

Проєкт отримав критичні зауваження. Комітет Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС дійшов висновку, що окремі його положення частково суперечать праву ЄС та потребують суттєвого доопрацювання.

Ігнорувати цей висновок було б неправильно. Але так само неправильно робити вигляд, що країна, яка веде війну, може за один день перейти до моделі, яку Європейський Союз розбудовував понад двадцять років.

Воєнні винятки мають бути обґрунтованими, тимчасовими та прозорими. Вони не повинні перетворюватися на постійну дискрецію державних органів або можливість уникати реального скорочення викидів. Перехідна система від самого початку повинна містити зрозумілий шлях до повної сумісності з EU ETS.

Декарбонізація не може означати деіндустріалізацію

Станом на кінець 2025 року прямі збитки України перевищили 195 мільярдів доларів, а загальні потреби відбудови оцінювалися майже у 588 мільярдів доларів. Серед найбільш постраждалих секторів — житло, транспорт та енергетика.

За таких умов ціна вуглецю не може встановлюватися без урахування ціни відновлення.

Це не означає відмови від кліматичних цілей. Відбудова старих вуглецевоємних потужностей без модернізації лише законсервує технологічне відставання України.

Але декарбонізація має відбуватися через оновлення виробництва, а не через його закриття. Скорочення викидів унаслідок зупинки підприємства не є кліматичним успіхом. Втрата робочих місць, експорту та податкової бази не може подаватися як зелений перехід.

Україні потрібна система торгівлі квотами. Без неї ми ризикуємо втрачати експорт, інвестиції та можливість повноцінної інтеграції з європейським ринком.

Але сумісність із ЄС не означає механічного копіювання.

Зустріч із представниками Європейської Бізнес Асоціації підтвердила, що питання НСТВ неможливо відокремити від дозвільних процедур, управління відходами, захисту інвестицій, доступу до правосуддя та довіри між державою, бізнесом і суспільством.

Європа має бачити, що українська промисловість одночасно проходить декарбонізацію та випробування війною. Україна, зі свого боку, не повинна використовувати війну як виправдання непрозорих правил або нескінченного відкладання реформ.

Авторка: Олена Криворучкіна, народна депутатка України, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування