Сильний парламент — основа сильної держави. Це аксіома, яка особливо актуальна для України у воєнний час. Як народний депутат, я впевнений: саме парламентський контроль забезпечує реальну демократію, стримування і противаги у владі, а отже — підзвітність перед громадянами.
Ознайомившись із аналітичним дослідженням Європейського парламенту «The European Parliament’s oversight powers: Tools to scrutinise the European Commission», хочу поділитися тим, як інститути парламентського контролю в ЄС можуть стати орієнтиром для українського законодавця. Особливо — для нас, мажоритарників, які не лише ухвалюють закони, а й безпосередньо представляють інтереси громад.
🔍 КОНТРОЛЬНІ ІНСТРУМЕНТИ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ: ЩО ВАРТО ЗАПОЗИЧИТИ
1. ❓ Парламентські запити — як інструмент тиску на виконавчу владу
У Європарламенті існує п’ять типів запитів до Єврокомісії: письмові, усні, з дебатами, великі інтерпеляції та спеціальні сесії контролю. Найчастіше застосовуються письмові запити — у 9-му скликанні (2019–2024) їх було понад 25 000. У середньому — понад 5 000 щороку.
З липня 2024 року запроваджено нову форму — «спеціальні слухання з контролю», під час яких депутати ставлять запитання конкретним комісарам чи навіть президентові Єврокомісії під час кожного пленарного засідання.
📌 Що це дає:
• Висвітлення проблем на найвищому рівні.
• Можливість домогтися публічного зобов’язання.
• Зворотний зв’язок для громадян: запитання депутатів публікуються та фіксуються в реєстрі.
🔔 Для України це означає, що наш парламент має формалізувати та зробити системними такі інструменти. Особливо актуальним це є для забезпечення підзвітності уряду в умовах воєнного стану.
2. 🏛 Тимчасові комітети розслідувань — гучні розслідування і реальні зміни
Європарламент може створювати комітети з розслідувань (як-от щодо скандалу з програмою Pegasus чи діяльності прикордонної служби Frontex) та спеціальні комітети з оцінки політик (як-от щодо COVID-19 або податкових зловживань).
Із 2009 року створено:
• 4 комітети з розслідувань (наприклад, EMIS, PANA, PEGA),
• 15 спеціальних комітетів (наприклад, COVI, FISC, BECA, TERR).
📌 Особливості:
• Потужний медійний резонанс.
• Обов’язкове заслуховування посадовців.
• Формування висновків і рекомендацій до змін у законодавстві ЄС.
➡️ Український парламент міг би застосувати подібну форму розслідувань щодо, скажімо, неефективного використання коштів оборонного бюджету чи зловживань із держзакупівлями у сферах відновлення.
3. 💶 Бюджетний контроль та процедура «discharge» — публічний аудит Єврокомісії
Європарламент затверджує річний бюджет ЄС разом із Радою, але лише він має виключне право затвердження звіту про виконання бюджету (discharge). Це щорічна процедура, під час якої детально аналізуються всі витрати Комісії.
📌 У практиці:
• Парламент має право відмовити у затвердженні (хоча востаннє це було у 1996 році).
• За 2019–2024 роки депутати дедалі активніше висували вимоги щодо верховенства права та умовного фінансування.
📍 Чому це важливо:
• Бюджетні зловживання не покриваються «в загальному фонді».
• Нові фонди на кшталт Ukraine Facility також підлягають парламентському контролю.
Для України це чіткий сигнал — парламент має вимагати права перевірки не лише загального фонду бюджету, а й спеціальних позабюджетних інструментів (фондів відновлення, донорських програм тощо).
4. ⚖️ Вотум недовіри — інструмент політичного стримування
Європарламент має право висловити недовіру всій Єврокомісії. Для цього необхідно 1/10 підписів депутатів для ініціювання та 2/3 голосів для ухвалення рішення. За історію ЄС таких спроб було понад 10, але жодна не завершилася відставкою.
📌 Однак:
• Сам факт наявності такого механізму — вже фактор стримування.
• Це потужна політична зброя: її ініціація вимагає публічного звіту Комісії та пленарного обговорення.
➡️ Україні варто закріпити на рівні законодавства можливість висловлення недовіри не лише Кабміну загалом, а й окремим посадовим особам — за процедурою з публічним звітом і дебатами.
5. 📜 Законодавча ініціатива та порядок денний
Хоча в ЄС формально ініціатива належить Єврокомісії, Європарламент має право ініціювати розгляд законопроєктів за статтею 225 ДФЄС.
У 9-му скликанні (2019–2024):
• подано 71 інституційну законодавчу ініціативу;
• значну частину з них Єврокомісія підтримала;
• інструментом підтримки таких ініціатив стали звіти про «вартість бездіяльності» (cost of non-Europe reports).
📌 Крім того:
• Парламент самостійно здійснює оцінки впливу (ex ante) і звіти щодо імплементації (ex post), тобто законотворення відбувається з урахуванням наслідків.
➡️ Для України — це приклад, як парламент може створити свою аналітичну базу для розробки законів, незалежно від виконавчої влади.
🔚 ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ УКРАЇНИ
🔸 Для громадян: прозорий парламентський контроль — запорука захисту прав, бюджетної дисципліни та боротьби з корупцією.
🔸 Для виборців Кривого Рогу: контрольна функція парламентарів дозволяє впливати на якість рішень уряду, що напряму стосуються громади.
🔸 Для держави: на шляху до ЄС ми повинні перейняти не лише закони, а й практики – особливо ті, що гарантують стримування й противаги у владі.
💬 Напишіть свою думку в коментарях — я відкритий до дискусії
✔️ Які з інструментів контролю ви б хотіли бачити в українському парламенті ?
✔️ Як посилити підзвітність влади у воєнний час ?
✔️ Чи довіряєте ви нинішній системі парламентського контролю ?
