Післявоєнне відновлення України має бути не лише масштабним, а й стратегічно вивіреним. У центрі уваги політиків, експертів і громадянського суспільства — побудова нової моделі розвитку: стійкої, кліматично відповідальної, заснованої на принципах циркулярної економіки.
У цьому контексті особливо актуальним є міжнародний досвід, зокрема приклади країн ЄС, що вже впроваджують екологічно дружні підходи в будівництві, логістиці, плануванні територій. Одним із таких прикладів є шведське місто Uppsala, пілотна територія Ініціативи циркулярних міст і регіонів (CCRI) Європейської Комісії.
Uppsala пропонує практичну модель того, як принципи «зеленого» мислення можуть бути вбудовані в кожен етап розвитку міста — від проєктування до повторного використання будівельних матеріалів. Цей досвід має стратегічне значення для українських парламентарів, які сьогодні працюють над законодавчими засадами зеленого відновлення України.
Циркулярна інфраструктура як відповідь на виклики відбудови
Починаючи з 2023 року, Uppsala реалізує пілотний проєкт — ринок вторинних будівельних матеріалів, який став частиною ширшої політики кліматичної нейтральності до 2050 року. У першій фазі пілоту було виявлено низку труднощів: нестача стабільного потоку матеріалів, низький рівень залучення бізнесу, відсутність прибуткової моделі. Однак саме ці проблеми стали поштовхом до створення другої, вдосконаленої моделі — нового матеріального хабу в районі Уллеракер, який сьогодні обслуговує як будівельні компанії, так і мешканців.
Завдяки фінансуванню з Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF) і підтримці офісу CCRI, Уппсала змогла впровадити:
• безкоштовне тимчасове зберігання будівельних залишків;
• аналітичну систему відбору пріоритетних матеріалів;
• модель державно-приватного партнерства з участю 5 провідних девелоперських компаній.
Зміни, які варто запозичити українським законотворцям
Досвід Uppsala надає Україні не лише приклад, а й конкретні практики для адаптації в українське законодавство, зокрема до законопроєктів про засади зеленого відновлення.
1. Принцип “відходи як ресурс” — у національну політику
Місто Uppsala затвердило у 2022 році стратегічний документ «Circular Uppsala with no waste». Це не просто гасло, а план, що включає два ключові напрями:
• перетворення відходів на ресурс (reuse, recycling, утилізація);
• орієнтація на людину (робочі умови, зменшення засміченості, освіта споживача).
Аналогічний розділ доцільно включити до Стратегії зеленої відбудови України, що розробляється урядом за участі парламенту, — із чіткими індикаторами, механізмами місцевої імплементації та підтримкою з боку міжнародних партнерів.
2. Екологічні публічні закупівлі як інструмент реформ
Шведська практика демонструє, що державні закупівлі можуть бути важелем циркулярності. Уппсала вже застосовує вимоги до збереження та повторного використання матеріалів на етапах проєктування, реконструкції та демонтажу.
Україні доцільно:
• внести зміни до Закону «Про публічні закупівлі»;
• запровадити екологічні критерії до тендерної документації;
• сформувати електронну платформу перевірених постачальників вторинних ресурсів.
3. Створення регіональних хабів циркулярної економіки
У районі Розендал Uppsala відкрила «секонд-хенд» для будівельних матеріалів — логістичний центр, який приймає, сортує та реалізує залишки зі всієї території міста. Це зменшує кількість поїздок, витрати на утилізацію та створює робочі місця. До того ж приватні компанії можуть самостійно доставити матеріали або скористатися послугою вивезення.
Український аналог може бути реалізований у громадах, де вже ведеться масова відбудова (Харківська, Київська, Чернігівська області). Для цього варто:
• запровадити норму в законі про створення таких хабів;
• дозволити фінансування через кошти ДФРР, міжнародну допомогу та державно-приватне партнерство;
• надати податкові пільги на діяльність, пов’язану з повторним використанням.
Екологічні виклики, які вирішує модель Uppsala
Uppsala успішно відповідає на ті проблеми, які сьогодні вже актуальні в Україні або стануть критичними під час відбудови:
• Накопичення будівельних відходів:
За оцінками міста, щороку до 6670 тонн будматеріалів можуть бути перероблені або повторно використані замість того, щоб потрапити на полігони. В українських умовах ця цифра може бути в рази вищою.
• Високі викиди парникових газів у секторі будівництва:
Повторне використання матеріалів в Уппсалі дозволяє щорічно скорочувати викиди на 386–1534 тонн CO₂. В Україні, де викиди в секторі будівництва зростають через воєнну відбудову, цей підхід може стати ключовим внеском у виконання зобов’язань за Паризькою кліматичною угодою.
• Відсутність мотивації у бізнесу до циркулярних рішень:
Uppsala показує, що партнерство з бізнесом можливе через створення «ринку вторинної сировини» — прозорого, економічно обґрунтованого, з чіткою логістикою, юридичними гарантіями та муніципальною підтримкою.
Що має містити українське законодавство
Законодавці України можуть інтегрувати до закону про засади зеленого відновлення низку положень, натхненних досвідом Уппсали:
• Вимогу проводити попереднє оцінювання можливості повторного використання матеріалів перед знесенням або реконструкцією.
• Запровадження відсоткової квоти на використання повторно придатних або перероблених матеріалів у державних проєктах.
• Норму про створення регіональних центрів циркулярної економіки, які обслуговують кілька громад.
• Фінансові стимули (наприклад, зниження ставки ПДВ на вторинні матеріали, гранти для ОМС на створення хабів).
• Визначення механізмів координації національного та місцевого рівнів, включно з формуванням Національного реєстру матеріалів та цифрових платформ для ринку.
Місто Uppsala — приклад не лише інноваційної екологічної політики, а й практичного рішення, яке балансує між екологічною необхідністю, економічною доцільністю та соціальним залученням. Цей досвід вартує не лише вивчення, а й адаптації до українських умов, з урахуванням масштабів руйнувань і викликів відбудови.
Принципи циркулярної економіки повинні лягти в основу всіх подальших законодавчих ініціатив щодо зеленого відновлення — не як декларація, а як реальний інструмент для економічного зростання, екологічної безпеки та добробуту громад.
