9 липня 2025 року в місті Кривий Ріг відбувся публічний захід, присвячений одній із найгостріших екологічних проблем регіону — стану ставка-відстійника «Балка Свістунова» та неконтрольованому потраплянню туди шахтних вод. Це — не просто питання технічного благоустрою. Це виклик, який напряму стосується здоров’я людей, безпеки водопостачання, ґрунтів і довкілля в масштабах усього Криворізького регіону.
Під час мого виступу на цьому заході я наголосила: ми більше не можемо дозволити собі фрагментарні або тимчасові рішення. Потрібна системна відповідь, підкріплена сучасною технологією, міжгалузевим підходом і залученням найкращих фахівців.
Історія України вже знає приклади надскладних технічних викликів, з якими наші науковці впоралися гідно. Варто згадати хоча б створення захисного саркофага над зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС — проєкт, який врятував мільйони життів не лише в Україні, а й у країнах Європи. У нашій країні є фахівці, здатні розробляти і реалізовувати проєкти світового рівня. Проте їхній потенціал, на жаль, досі недостатньо залучений до вирішення екологічних проблем Кривбасу.
Саме тому я вирішила виступити з ініціативою об’єднання зусиль українських науковців, інженерів, екологів, інвесторів і представників місцевої влади навколо цілісного рішення. Як перший крок — пропоную вашій увазі особисте техніко-економічне обґрунтування можливого індустріального парку “EcoTech-Regeneration: Kryvyi Rih”.
На мій погляд це достатньо реалістичні й вивірені рішення щодо:
• очищення шахтних і поверхневих вод,
• переробки металургійних шлаків у безпечні будівельні матеріали,
• створення сучасної інфраструктури для поводження з побутовими відходами,
• виробництва енергії з відновлюваних джерел,
• і головне — покращення екологічної ситуації в місті та районі.
Я закликаю громадськість, експертів, профільні органи влади та інвесторів долучитися до моєї ініціативи.
Надсилайте ваші пропозиції або зауваження до моєї ініціативи - я готова особисто розглянути в межах роботи Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.
Ми не маємо права більше відкладати. Теорія без практики — мертва, а практика без теорії — безплідна. Саме тому нам потрібен спільний, науково обґрунтований і практично втілюваний шлях до оздоровлення Криворізького регіону.
🔍📝💚…якщо вас зацікавила моя ініціатива то запрошую до більш детального ознайомлення з моєю концепцією …
Місто Кривий Ріг — одне з найбільших промислових центрів України — стикається з надзвичайно гострими екологічними викликами. Десятиліття інтенсивного виробництва сталі призвели до накопичення сотень мільйонів тонн металургійних шлаків, відсутності сучасної інфраструктури для переробки побутових відходів, а також — катастрофічного погіршення якості питної води після знищення Каховської ГЕС і занедбаного стану ставка-відстійника «Балка Свістунова». Зазначене водосховище перебуває в аварійному стані, з протіканнями дамби, надмірною мінералізацією та постійною загрозою прориву, що ставить під ризик здоров’я понад 700 тисяч мешканців Кривого Рогу та навколишніх громад.
Моя Концепція: Пропоную створення індустріального парку нового типу, який об’єднає сучасні технології для комплексного вирішення трьох ключових проблем:
1. Рециклінг металургійних шлаків для виробництва будівельних матеріалів (цементні добавки, щебінь, бруківка). Ці матеріали будуть використані для реконструкції ставка «Балка Свістунова» та оновлення місцевої інфраструктури.
2. Будівництво сучасного сміттєпереробного комплексу з RDF-виробництвом, компостуванням та Waste-to-Energy установками. Вироблена енергія покриватиме потреби індустріального парку, зокрема насосних станцій та водоочисних систем.
3. Очищення шахтних вод та ставка «Балка Свістунова» з використанням найефективніших світових технологій — зокрема зворотного осмосу та електродіалізу — до санітарних норм України, з метою забезпечення безпечної питної води.
Вбачаю тут саме інтегрований підхід: індустріальний парк повинен передбачити створення циркулярної екосистеми, де металургійні відходи трансформуються у будівельні ресурси, побутові відходи — у джерело енергії, а енергія — в очищену воду. Це дозволить:
• скоротити викиди CO₂ та метану;
• мінімізувати потребу у природних кар’єрах та полігонах;
• стабілізувати дамбу та екосистему Інгульця;
• створити 400+ постійних робочих місць;
• залучити інвестиції та інновації до постіндустріального Кривбасу.
Для реалізація пропонована модель державно-приватного партнерства (ДПП). Можливі ключові партнери:
• Криворізька міська рада — ініціатор та власник земельної ділянки;
• ArcelorMittal або інші металургійні підприємства — джерело шлаків та потенційний інвестор;
• ЄБРР, ЄІБ, JICA — міжнародні донори та кредитори;
• Кабінет Міністрів та Міндовкілля України — регулятор і співфінансист;
• Приватні оператори — для управління переробними потужностями;
• Університети Кривого Рогу — для розвитку науково-освітньої складової.
По моїм підрахункам очікувана вартість: ~$215 млн інвестицій, з яких 40–50% можуть бути залучені через пільгове міжнародне фінансування, решта — через інвесторів та державний/місцевий бюджет.
Вважаю що термін реалізації мого задуму повинен складати ~5 років до повної функціональності, з пріоритетом на вирішення проблеми води в перші 24 місяці. Повна утилізація шлаків — до 15 років.
От же - з яких міркувань, проблематики та передумов створення індустріального парку я почала свою концепцію ?
Кривий Ріг — індустріальний центр із глибокою гірничо-металургійною історією. Але промислова спадщина стала також джерелом хронічного екологічного забруднення:
• понад 97 млн тонн металургійних шлаків накопичено у відкритих відвалах, що займають 330+ га землі;
• відсутні полігони ТПВ, що відповідають санітарним вимогам, сміття спалюється або вивозиться на нелегальні звалища;
• ставок-відстійник «Балка Свістунова», який накопичує 13 млн м³ шахтних вод на рік, знаходиться в аварійному стані, витікає в Інгулець, забруднюючи головне джерело водопостачання міста;
• знищення Каховської ГЕС у 2023 році загострило водну кризу, позбавивши регіон традиційного джерела питної води.
Вважаю що створення індустріального парку, міг би забезпечити:
• ліквідацію шкідливої спадщини минулого (шлаки, сміттєзвалища, отруєні водойми);
• генерацію чистої енергії з відходів;
• відновлення водних ресурсів за європейськими екологічними стандартами;
• перетворення Кривого Рогу на центр зеленої індустрії.
Тепер пропоную визначитись з існуючими проблемами, тож почнімо …
Відвали металургійних шлаків
Масштаби проблеми:
Металургійні шлаки — це залишкові продукти виплавки чавуну та сталі. У Кривому Розі, зокрема на підприємствах «АрселорМіттал Кривий Ріг» та інших, накопичено понад 97 млн тонн шлаків, які утворили відвали (терикони)загальною площею понад 330 гектарів. Частина з них зберігається просто неба без обвалування, систем уловлювання пилу чи протікання, що перетворює їх на джерела вторинного забруднення ґрунтів, повітря та поверхневих вод.
Екологічні та медичні ризики:
• Пилове забруднення: шлаки містять тонкодисперсні частинки (PM₁₀, PM₂.₅), які піднімаються в повітря при вітрі чи русі транспорту. Це викликає хронічні респіраторні захворювання у жителів Кривого Рогу.
• Хімічне забруднення: з часом з шлаків вимиваються солі важких металів (ванадій, хром), підвищується лужність ґрунтів. У зоні впливу фіксується низька рослинність, зміна кислотності ґрунтів, збільшення рівня канцерогенів у повітрі.
• Втрачена вартість: попри те, що шлаки — це техногенна сировина, лише 8–12% з них в Україні переробляється (порівняно з 80–100% у країнах ЄС).
Варіанти вирішення:
• ❌ Консервація териконів: короткостроковий ефект (пилозв’язуючі речовини, травосів), але не усуває проблему.
• ❌ Вивезення шлаків за межі регіону: дорогий логістичний сценарій, потребує масштабних угод із цементними заводами.
• ✅ Створення пункту переробки шлаків безпосередньо на території парку: оптимальний сценарій, що дозволяє:
• подрібнювати та сортувати шлак (вилучення металу, отримання щебеню, пісочку);
• виготовляти цементні добавки (гранульований доменний шлак після сушки та помелу);
• виробляти бруківку, плити, бетонні блоки для місцевого будівництва;
• використовувати оброблені шлаки для укріплення дамби «Балка Свістунова», будівництва транспортної інфраструктури парку.
Приклади застосування:
• В Україні у 2021 році використано понад 225 тис. тонн шлаків у дорожньому будівництві (дорога Дніпро–Кривий Ріг).
• В ЄС до 46% сталеплавильного шлаку йде у дорожнє будівництво, до 44% гранульованого шлаку — у цементну промисловість.
• У США, Німеччині, Нідерландах шлаки — це національний ресурс, а не відходи.
Побутові відходи та енергетичний потенціал
Стан справ:
• Кривий Ріг щороку генерує понад 150 тис. тонн побутових відходів, які не переробляються, а захоронюються на несанкціонованих або застарілих полігонах.
• Відсутній санітарний полігон, сертифікований за стандартами ЄС.
• Значна частина відходів спалюється на відкритому повітрі, що спричиняє викиди діоксинів, фуранів, дрібнодисперсного пилу.
Проблеми:
• Забруднення підземних вод фільтратом.
• Пожежі та отруйні викиди.
• Втрачений ресурс — органіка, пластик, папір, енергоємні фракції (RDF).
Плани міста та зовнішня підтримка:
• З 2021 року Кривий Ріг співпрацює з ЄБРР у межах проєкту створення сміттєпереробного комплексу:
• Лінії сортування (вилучення металів, скла, пластиків);
• Виробництво RDF-палива;
• Компостування органіки;
• Новий полігон з біогазовою системою;
• Потенційна WtE-станція (спалювання з виробництвом електроенергії).
Технологічні варіанти:
• ✅ RDF + промислове використання: паливо для цементних печей або котлів.
• ✅ Власна WtE-установка: виробництво 8–10 МВт електроенергії; зола — у будматеріали.
• ✅ Модульна енергетична станція: біоенергетика (наприклад, спалювання компосту в окремих блоках).
Переваги запропонованої моделі:
• Сміття → RDF → енергія → живлення насосних систем ставка та обладнання парку.
• Компост → для рекультивації шлакових відвалів і полігонів.
• Пластик, метал, скло → продаж у вторинну переробку.
• Утилізація ТПВ скорочується на 70%, утворюється енергетичний та матеріальний цикл, замикається ланцюг поводження з відходами.
Якість води та ставка «Балка Свістунова» — критичний пріоритет
Проблема:
• Ставок «Балка Свістунова» побудований у 1976 році для накопичення шахтних вод, але не має гідроізоляції, його дамба деформована, а скиди вод забруднюють Інгулець.
• Обсяг накопиченої води — понад 13 млн м³ щорічно;
• Солоність, жорсткість, вміст заліза, сульфатів та хлоридів у воді — значно перевищують норми.
• У разі прориву дамби — екологічна катастрофа на десятки кілометрів нижче за течією, включно з Миколаєвом.
Рішення:
• ✅ Реконструкція дамби: зміцнення дамби шлаковим бетоном, нова підпірна стінка, укріплення берега.
• ✅ Очищення води: встановлення водоочисної станції зворотного осмосу (RO) — видалення до 95% солей та важких металів.
• ✅ Утилізація концентрату: побудова випарних полів для відходів осмосу, їх збору та безпечного захоронення.
• ✅ Вторинне використання очищеної води: для промисловості, зрошення, або повернення до річки Інгулець — без шкоди екосистемі.
Переваги:
• Безпека питного водопостачання для 700 000 мешканців.
• Відновлення якості води в Інгульці.
• Зменшення навантаження на Кривбасводоканал.
• Уникнення штрафів за забруднення (у 2022 році підприємство було оштрафовано на ₴532 млн за несанкціоновані скиди).
Технології:
• Мембранні установки (RO): енергоємні, але найефективніші.
• Хімічне осадження (нейтралізація металів, жорсткість).
• Електродіаліз, ZLD-системи (за підтримки JICA або ЄІБ).
✅ На мою думку тут враховано усі три складові (шлаки, ТПВ, вода) і можливість поєднання в єдиному індустріальному парку, створюючи замикаючий ресурсно-енергетичний цикл з мінімальними залишковими викидами.
Чи потрібно обговорити план створення індустріального парку, етапи реалізації та управління ?
ТАК, потрібно обговорювати, адже без загальної концепція індустріального парку не усім буде зрозуміло сутність навіть запропонованої назви : Індустріальний парк «ЕкоТех-Регенерація: Кривий Ріг»
Метою створення парку є розбудова багатофункціонального простору, що поєднає утилізацію промислових шлаків із перетворенням їх на будівельні матеріали, переробку побутових відходів з одночасною генерацією енергії, очищення шахтних вод та підвищення водної безпеки. Парк має стати живим прикладом циркулярної економіки в дії.
Можлива пріоритетна земельна ділянка
Орієнтовно запропонований індустріальний парк буде розміщено на вивільнених територіях у районі найбільших шлакових звалищ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», поблизу балки Свістунова. Ці землі мають статус промислових і потенційно можуть бути рекультивовані. Орієнтовна площа ділянки становить від 80 до 100 гектарів. Серед головних переваг локації — відсутність житлової забудови поблизу, наявна технічна інфраструктура та близькість до критичного водного об’єкта — ставка «Балка Свістунова».
Індустріальний парк має складатися з п’яти основних напрямів:
1. Переробка шлаків.
Передбачено створення шлакопереробного модуля, який включатиме процеси помелу, сепарації, брикетування та лиття будівельних матеріалів. Технологічна база включає сортувальні лінії, шлакопічі, дробарки та бетонозмішувачі.
2. Водоочисний кластер.
Планується встановлення установки зворотного осмосу для очищення шахтних вод. Для цього використовуватимуться RO-мембрани, фільтраційні системи та випарні поля.
3. Сміттєпереробка та енергогенерація.
До складу парку увійде лінія сортування твердих побутових відходів, виробництво палива RDF (Refuse-Derived Fuel), а також біоенергетичні установки. Технологічна база включає концепції «waste-to-energy», RDF і компостування.
4. Тестовий майданчик для “зеленого” будівництва.
Тут виготовлятимуться блоки, плити та елементи укріплень для гідротехнічних споруд із шлаків. Технології передбачають лиття, формування і термообробку будівельних матеріалів.
5. Адміністративний центр парку.
Заплановано створення центру керування, підрозділу з науково-дослідницької діяльності (R&D), а також демонстраційного хабу для міжнародних партнерів і донорів. Центр працюватиме як інкубатор «зеленої інженерії».
Як кожний проєкт вимагає плану, так кожен план вимагає чіткої відповіді щодо питань реалізації цього плану - майбутній індустріальний парк передбачає п’ять основних етапів реалізації :
1. Підготовчий етап (0–6 місяців):
Включає затвердження концепції, підготовку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), процедури землевідведення та встановлення державно-приватного партнерства.
2. Проєктування (6–12 місяців):
На цьому етапі розроблятимуться проєктно-кошторисна документація, отримуватимуться дозволи та проводитиметься екологічна експертиза.
3. Будівництво (12–30 місяців):
Безпосереднє спорудження об’єктів парку, прокладання інженерних мереж і комунікацій.
4. Запуск (30–36 місяців):
Передбачено модульне введення в експлуатацію основних елементів парку та запуск тестових партій продукції.
5. Розширення (після 36 місяців):
Розвиток інфраструктури, масштабування виробництва, інтеграція з міськими системами та включення до кластерів «зеленої економіки».
Тепер найбільш спірний але вкрай необхідний компонент - інституційна модель та форма власності
Пропоную три базові моделі управління парком:
• Варіант державної моделі: Ініціаторами виступають Держекоінспекція, Міненерго або Мінвідновлення. Управління здійснюється комунальним підприємством або державною агенцією. Фінансування надходить із державного бюджету та міжнародних кредитів (наприклад, ЄІБ). Земля залишається у державній власності. Цей варіант забезпечує високий рівень прозорості й довіри.
• Варіант державно-приватного партнерства (ДПП): Ініціатива належить міській раді та приватному оператору. Управління здійснюється через спільне підприємство. Фінансування — змішане: державні кошти і приватні інвестиції. Землевласність комбінована. Рівень прозорості середній, але можливе підвищення за умови ефективного публічного контролю.
• Варіант приватного парку: Ініціатором є промислова група, управління здійснює єдиний оператор. Джерела фінансування — приватні кошти та гранти. Земля перебуває у приватній власності. Прозорість залежить від репутації інвестора.
Мій рекомендований варіант:
Формат державно-приватного партнерства — оптимальна модель, яка дозволяє поєднати державну підтримку у формі землі, грантів та гарантій із приватними інвестиціями у технології, експлуатацію й розвиток. Для управління парком варто створити окреме підприємство з координаційною радою. До її складу мають увійти представники громади, депутати Криворізької міськради, науковці (зокрема Криворізького національного університету), представники бізнесу (наприклад, ArcelorMittal, Ferrexpo), а також міжнародні донори — ЄБРР, JICA, ПРООН.
Вважаю, що моя пропозиція не являється академічною «бульбашкою» тому, за основу обговорень з громадськістю, озвучу ризики реалізації проєкту, які я бачу та механізми їх зниження
Реалізація проєкту може супроводжуватись низкою ризиків, серед яких:
• Відсутність підтримки громади. Існує ризик недовіри до технологій переробки, що може спричинити супротив мешканців. Для зменшення ризику передбачаються громадські слухання та інформаційні кампанії.
• Бюрократичні труднощі з землевідведенням. Реєстрація ділянки і погодження можуть затягуватись. Вирішенням є супровід процесу на рівні центральних органів виконавчої влади — Мінвідновлення та Мінагрополітики.
• Технічна невідповідність обладнання. Можлива ситуація, коли техніка не адаптована до місцевої сировини. Для цього закладено створення пілотних тестів і дослідницького модуля.
• Затримки у фінансуванні. Нестабільність державного бюджету чи затримки грантів можуть ускладнити реалізацію. Пропонується механізм етапного фінансування із залученням резервних джерел.
• Зовнішні загрози (воєнні дії). Умови воєнного стану створюють ризики ракетних ударів та мінування території. Заходи безпеки включають укріплення об’єктів, реалізацію проєктів «під ключ» і страхування.
Що ж врешті я бачу, як результат своєї пропозиції, та який може бути очікуваний соціально-економічний ефект від моєї ініціативи ?
На мою думку, реалізація індустріального парку дозволить досягти низки результатів:
• Створення понад 1200 нових робочих місць — для інженерів, операторів, дослідників і працівників.
• Покращення якості питної води для понад 700 000 мешканців Кривого Рогу та навколишніх громад.
• Усунення загрози прориву ставка «Балка Свістунова».
• Щорічна переробка до 400 тисяч тонн шлаків.
• Зменшення обсягів захоронення твердих побутових відходів до 70%.
• Генерація до 15 МВт електроенергії на рік завдяки переробці відходів.
• Отримання доходів громадою через оренду землі, сплату податків і підвищення інвестиційної привабливості регіону.
• Формування репутації Кривого Рогу як пілотної еко-території на рівні України та Європи.
А як щодо оцінки впливу на довкілля, стратегічної оцінки, планів розвитку громади і навколишніх територій …?
Майбутній Індустріальний парк «ЕкоТех-Регенерація: Кривий Ріг» має стати прикладом екологічної трансформації для постіндустріальних територій. Його мета — не просто зменшити шкоду довкіллю, а перетворити техногенні ландшафти, зокрема шлакові звалища, забруднені водойми та деградовані землі, на джерела нових ресурсів, чистої енергії та екологічної віднови.
Нагадаю що станом на 2024 рік, площа забруднених земель у Кривому Розі перевищує 400 гектарів. Після впровадження першої фази проєкту очікується зменшення цієї площі на 100 гектарів. Кількість накопичених необроблених шлаків сягає понад 90 мільйонів тонн. Завдяки новим технологіям щороку перероблятиметься до 3,5 мільйонів тонн таких шлаків.
Вода у ставку «Балка Свістунова» нині класифікується як п’ятого класу забруднення, тобто непридатна для використання. Після реалізації водоочисного кластера її якість може бути підвищена до другого класу — умовно придатної для технічного використання.
Концентрація твердих частинок PM10 та PM2.5 у повітрі перевищує норми ВООЗ у 3–4 рази. Очікується, що в межах радіусу 5 км від парку ці показники зменшаться на 40 %. Площа відкритих сміттєвих полігонів наразі перевищує 130 гектарів, але завдяки частковому закриттю і дегазації двох полігонів ця площа буде суттєво знижена. Крім того, площа штучного озеленення зросте з нинішніх 5 гектарів до понад 30 гектарів.
Які я пропоную основні природоохоронні рішення проєкту ?
Одним з ключових рішень має стати очищення ставка «Балка Свістунова». Тут застосовуватиметься комбінація технологій: зворотний осмос, біофільтрація, сорбція та відведення донного мулу. Очікуваний результат — зниження солоності та концентрації важких металів у 4–5 разів.
Щодо переробки шлаків — замість відкритого зберігання буде реалізоване гідротехнічне перетворення на будівельні блоки. Продукція проходитиме екологічну сертифікацію за стандартом ISO 14021, який підтверджує використання вторинних будівельних матеріалів.
У напрямі енергогенерації з відходів буде встановлено блок RDF та біометанову установку. Впроваджуватимуться найкращі доступні технології ЄС (EU BAT). Частина викидів CO₂ компенсуватиметься за допомогою уловлювання.
Рекультивація земель здійснюватиметься за допомогою біоінженерії, компостування відходів і фітопокриву. Для посіву багаторічних трав застосовуватимуться дрони, а за станом покриву здійснюватиметься GPS-моніторинг.
Впевнена що робота індустріального парку дотримуватиметься ключових екологічних та управлінських стандартів Європейського Союзу.
Чому я так вважаю ?
• В управлінні екологічними ризиками будуть впроваджені стандарти ISO 14001 та Регламент EMAS (№1221/2009).
• До використаних матеріалів будуть застосовані вимоги Регламенту ЄС щодо будівельної продукції (CPR).
• У сфері поводження з відходами буде передбачено дотримання Директиви 2008/98/EC та принципів ієрархії «Zero Waste».
• Гарантую що оцінка впливу на довкілля (ОВД) відповідатиме Директиві 2011/92/EU.
• ESG-звітність і прозорість управління будуть забезпечені згідно з Регламентом ЄС про таксономію (2020/852).
Розумію що під час реалізації такого екопроєкту можливі технологічні ризики. Зокрема, відмова систем очищення води може призвести до забруднення нижніх водоносних горизонтів. Для уникнення цього буде впроваджено подвійну систему фільтрації та моніторинг у режимі реального часу.
Ризик вторинного забруднення під час переробки шлаків пов’язаний із транспортуванням матеріалів. Його буде знижено завдяки герметизації зони дроблення та системам фільтрації повітря.
Можлива соціальна напруга, пов’язана з міфами про «спалювання сміття», нівелюватиметься через проведення публічних консультацій, відкритих презентацій і екскурсій на об’єкти парку.
В умовах воєнного стану існують ризики пошкодження інфраструктури. Як відповідь передбачається використання підземних резервуарів, а також децентралізоване розміщення ключових систем.
Отже, які екологічні вигоди я очікую від моєї ініціативи ?
Реалізація індустріального еко парку дозволить досягти позитивних змін:
• Щорічне зменшення викидів вуглекислого газу становитиме до 35 000 тонн.
• До 1 мільйона кубічних метрів води щорічно очищуватиметься для повторного технічного використання.
• Обсяги переробки шлаків досягнуть 250 000 тонн на рік.
• Загалом буде рекультивовано щонайменше 30 гектарів деградованих земель.
• За п’ятирічний період очікується зниження рівня захворюваності, пов’язаної з якістю води, на 10–12 %.
З урахуванням багатовекторного характеру проєкту — що охоплює екологічну реабілітацію, розвиток інфраструктури, енергетику та промислову переробку — оптимальним є формат державно-приватного партнерства (ДПП). Така гібридна модель дозволяє розподілити функції між державою та бізнесом на основі взаємодоповнюючих ролей.
Публічний компонент повинен включати :
• контроль якості води та нагляд за безпекою;
• рекультивацію деградованих територій;
• надання земельної ділянки та спрощення дозвільних процедур;
• управління частиною інфраструктури, зокрема водоочищенням та дорожньою мережею.
Приватний компонент має забезпечити:
• інвестиції в переробні технології та експлуатаційне управління;
• організацію комерційної логістики та реалізацію будівельних матеріалів;
• виробництво і продаж електроенергії на основі RDF-технологій.
Передбачаю багато дискусій щодо організаційної моделі навколо ще не створеної Координаційної ради проєкту, до складу якої (звісно що після публічного обговорення) мають увійти представники Криворізької міської ради, Міністерства економіки та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Безпосереднє управління реалізацією ідеї створення індустріального парку має здійснювати консорціум у форматі ДПП, заснований на офіційному договорі співпраці. До складу консорціуму входитимуть:
• Приватний оператор індустріального парку, який відповідатиме за операційне управління, виробництво, збут і залучення інвестицій;
• Інжинірингова компанія, яка здійснюватиме проєктування та будівництво відповідно до стандартів BIM (Building Information Modeling) і EPC (Engineering, Procurement and Construction);
• Наукові партнери, зокрема університети, екологічні платформи та R&D-центри, що забезпечать експертизу, сертифікацію та інноваційний розвиток;
• Контролюючий орган з боку держави, який здійснюватиме нагляд за виконанням екологічних, правових і соціальних зобов’язань.
Юридична форма для реалізації цього проєкту може бути представлена як товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) або комунальне підприємство, що діятиме на основі концесійного договору строком на 25 років.
Сильними сторонами своєї пропозиції вважаю наступне :
• безпосередній зв’язок із актуальними проблемами міста, такими як забруднення води, накопичення шлаків і сміттєзвалища;
• наявність підтримки з боку Криворізької міської ради та профільного комітету Верховної Ради України;
• велика концентрація промислових ресурсів — шлаків, теплової енергії та відходів — на території міста;
• позиціонування проєкту як складової національної політики «зеленого відновлення» України.
Слабкі сторони включають:
• складні та тривалі бюрократичні процедури, зокрема в частині оцінки впливу на довкілля (ОВД) та отримання дозволів;
• висока залежність реалізації проєкту від політичної стабільності в державі;
• обмежена кількість кваліфікованих кадрів на початкових етапах запуску;
• ризик репутаційного тиску з боку конкурентів чи зацікавлених олігархічних структур.
Можливості подальшого розвитку моєї пропозиції полягають у:
• повторному використанні перероблених шлаків як будівельних матеріалів для післявоєнної відбудови України;
• потенційному приєднанні до європейських ініціатив, таких як програма ЄС «Green Industrial Zones»;
• доступі до міжнародного фінансування з боку інституцій, таких як JICA, Європейський інвестиційний банк (EIB) та EU Green Deal Facility;
• створенні в місті Кривий Ріг нового освітньо-наукового кластеру у сфері екотехнологій та промислової трансформації.
Також, серед загроз слід відзначити основні, кожна з який навіть окремо від інших має свою надважку вагу :
• можливе загострення безпекової ситуації в регіоні у зв’язку з війною;
• вплив інфляції та валютної нестабільності на фінансові розрахунки;
• високі ціни на імпортне обладнання та складнощі з логістикою під час війни;
• повільні темпи імплементації норм ЄС у державну систему України, що може затримувати проєктні рішення.
То яка ж моя фінальна пропозиція для держави, міста та інвесторів ?
Для держави реалізація індустріального парку є шансом продемонструвати конкретні результати реформ у сфері екології, технологій та інновацій. Це також дозволить зменшити навантаження на державний бюджет через залучення приватного та міжнародного капіталу.
Для міста Кривий Ріг проєкт забезпечить очищення ставка «Балка Свістунова», покращення якості водопостачання, розвиток сучасної інфраструктури, а також створення до 500 нових робочих місць для місцевих мешканців.
Для інвесторів парк пропонує стабільний довгостроковий дохід, передбачувану модель співпраці з органами місцевої влади та пріоритетний доступ до екологічних податкових пільг і грантових програм.
І наостанок, нарешті, поговоримо про гроші, вигоду, довіру та можливу зацікавленість інвесторів …
За моїми оцінками - капітальні витрати, джерел фінансування та очікуваних доходів для ключових компонентів індустріального парку можна розподілити на декілька складових :
Система очищення води ставка «Балка Свістунова»
Орієнтовна вартість реалізації становить близько 50 мільйонів доларів США. Основними джерелами фінансування виступають пільгові кредити від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) або Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) на суму 40 мільйонів доларів, а також державний грант у розмірі 10 мільйонів доларів.
Річні експлуатаційні витрати оцінюються в 2 мільйони доларів (на енергію, реагенти тощо). Прямого прибутку система не генерує, проте забезпечує критично важливе постачання води та дозволяє уникнути штрафів за екологічні порушення.
Комплекс з переробки відходів та полігон
Загальні капітальні витрати становлять приблизно 35 мільйонів доларів. Пропонується комбіноване фінансування: кредит ЄБРР у розмірі 20 мільйонів, 5 мільйонів з міського бюджету та 10 мільйонів від приватного сектору в межах державно-приватного партнерства.
Річні витрати на експлуатацію становлять близько 3 мільйонів доларів. Джерела доходів включають плату за вивіз твердих побутових відходів з боку міста (близько 15 доларів за тонну), а також продаж вторинної сировини та компосту. Орієнтовний річний дохід від продажу вторинних матеріалів становить близько 1 мільйона доларів. Загалом модель наближається до точки беззбитковості, хоча на початковому етапі може знадобитися субсидування.
Установка з енергетичної утилізації відходів (перспективний етап)
Орієнтовна вартість становить 80 мільйонів доларів. Передбачається реалізація через приватне фінансування або державно-приватне партнерство, потенційно — з участю міжнародних фінансових інституцій (IFI).
Річні операційні витрати складають близько 5 мільйонів доларів. Доходи формуються за рахунок продажу електроенергії: при середній потужності 10 МВт очікуваний річний прибуток становить від 5 до 6 мільйонів доларів (за тарифом близько 0,07 долара за кВт⋅год). Додатково можливі доходи від продажу тепла та прийому сміття, якщо установка буде працювати окремо від основного сміттєпереробного комплексу.
Комплекс з переробки шлаків та виробництва будматеріалів
Загальна вартість становить приблизно 15 мільйонів доларів. З них 10 мільйонів — приватні інвестиції (з боку металургійних компаній або спільного підприємства), ще 5 мільйонів — можливий грант з інноваційного фонду.
Експлуатаційні витрати становлять близько 1,5 мільйона доларів на рік. Основним джерелом доходів є продаж цементу або будівельних сумішей зі шлаків (приблизно 5 доларів за тонну). При переробці 1 мільйона тонн шлаків на рік очікуваний дохід складе близько 5 мільйонів доларів, не враховуючи додатковий прибуток від реалізації металобрухту. За наявності стабільного ринку ця діяльність є прибутковою.
Інфраструктура та адміністративні об’єкти парку (дороги, технічні мережі, офіси)
Загальна вартість цього компоненту — близько 10 мільйонів доларів. Фінансування передбачається наступним чином: 3 мільйони з місцевого бюджету, 2 мільйони з державного регіонального фонду розвитку та 5 мільйонів — приватні інвестиції з боку потенційних резидентів парку.
Річні витрати на утримання, охорону та обслуговування становлять близько 0,5 мільйона доларів. Частково ці витрати будуть компенсовані за рахунок орендних платежів та внесків резидентів парку.
Резервний фонд на непередбачувані витрати (близько 15%)
Передбачено близько 25 мільйонів доларів як резерв для покриття потенційних перевитрат і змін у проєктній реалізації. Ця сума розподілена пропорційно по всіх вищезазначених компонентах.
Загальна сума капітальних інвестицій у таку концепцію індустріального парку оцінюється мною на рівні близько 215 мільйонів доларів США. Фінансування можливе у змішаному форматі: орієнтовно 40% становитимуть кредити міжнародних фінансових інституцій, 20% — кошти державного та місцевого бюджетів, а ще 40% — приватні інвестиції та гранти.
📍Сподіваюсь, що Уряд України буде готовий сприяти реалізації цього проєкту шляхом співфінансування та надання гарантій, адже цей майбутній проект уособлює принципи повоєнного зеленого відновлення. За підтримки інвесторів ми зможемо розпочати будівництво вже протягом 12 місяців і досягати результатів, які забезпечать здоров’я наших громадян, відновлять довкілля та створять новий економічний двигун на основі залишків (і шлаків) старої радянської індустрії.
💚💚💚… я дякую усім хто дійшов в ознайомленні з моєю пропозицією до цього місця. Мені приємно, що ще залишились небайдужі громадяни, яких не зламала війна, негаразди, обставини та які продовжують відстоювати своє майбутнє і екологічно чисте майбутнє своїх дітей та онуків !
📢💬 Ще раз, закликаю громадськість, експертів, профільні органи влади та інвесторів долучитися до моєї ініціативи, надсилайте ваші особисті пропозиції або зауваження до моєї ідеї - я готова ретельно їх розглянути в межах роботи Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.
