Промислова політика повертається у глобальний порядок денний не як рудимент індустріального минулого, а як адаптивний і стратегічний інструмент структурної трансформації економіки, особливо в країнах, що розвиваються.
Останнім часом багато профільних українських експертів та громадських організацій екологічного направлення, ставлять перед собою публічні запитання щодо розуміння, навіщо потрібна промислова політика, як вона має бути організована, та чому традиційні уявлення про її неефективність більше не працюють.
Сучасний підхід світових індустріальних країни-лідерів став фундаментом для багатьох ініціатив ПРООН у сфері зеленої індустріальної політики, включаючи ті, що реалізуються в Україні. Нижче розглянемо розгорнутий огляд їхніх ключових ідей з перекладом у площину сучасної екологічної політики та прикладами впровадження у практиках ПРООН, як основного донора українських природоохоронних заходів та проектів у державному секторі.
Чому промислова політика знову актуальна
У ХХ столітті промислова політика асоціювалася зі спробами державного втручання у вибір “виграшних” галузей, що часто призводило до провалів. Але в ХХІ столітті підхід змінюється — фокус зміщується з жорсткого планування до підтримки підприємництва в умовах інформаційної невизначеності і структурної координації. Родрік відкидає хибну дихотомію “ринок або держава”, наголошуючи: економічне зростання вимагає симбіозу обох.
Суть проблеми полягає в тому, що нова економічна діяльність має високу невизначеність. Підприємці не мають повної інформації про ринки, попит, витрати чи інституційні бар’єри. Держава не може планувати усе, але вона здатна організувати процес спільного “відкриття” нових можливостей.
Від екстерналій до дії: інформаційна та координаційна логіка
Одним із головних бар’єрів до інновацій є те, що першовідкривачі не можуть привласнити всі вигоди від нових ринків. Якщо підприємець інвестує в новий сектор і доведе його прибутковість, інші скопіюють бізнес-модель, витіснивши піонера. Це створює ситуацію, в якій суспільство отримує вигоди, а інвестор — ризики.
Роль держави тут — зменшити ці ризики, наприклад, через:
• доступ до інформації про ринки;
• підтримку інновацій;
• захист інтелектуальної власності;
• початкове фінансування або співінвестування.
Координаційні екстерналії
Деякі сектори потребують одночасної присутності інфраструктури, кадрів, суміжних виробництв. Якщо бракує хоча б одного елементу — сектор не зможе розвиватися. Ринкові механізми рідко забезпечують таку синхронність. Промислова політика покликана координувати гравців, підтримувати інфраструктуру, налагоджувати мережі довіри.
Політика як процес відкриття
Політики індустріальних держав-лідерів пропонують унікальну по своїй суті тезу : індустріальна політика — це процес відкриття, а не роздача субсидій. Йдеться про виявлення, які види діяльності країна може здійснювати ефективно, і створення умов, аби приватний сектор самостійно адаптувався, на свій ризик, але в партнерстві з державою.
Цей процес включає:
• створення платформ діалогу між урядом і бізнесом;
• фінансування пілотних проєктів;
• підтримку стартапів;
• забезпечення гнучкого регуляторного середовища.
Промислова політика стає механізмом динамічного навчання, а не директивного управління.
Сучасна роль держави: фасилітатор, а не командир
Уряд не повинен визначати, що саме виробляти. Його функція — створити середовище, в якому ринки формуються через експерименти і конкуренцію, а не через планові рознарядки.
Ця роль включає:
• стратегічне бачення (на рівні прем’єра/міністерства економіки);
• організацію рад із підприємцями;
• збирання зворотного зв’язку про бар’єри та можливості;
• швидке припинення неефективних політик (щоб уникнути «пастки підтримки невдах»).
Ось базові принципи сучасної індустріальної політики
Виділяють десять принципів ефективної промислової політики. Нижче — текстовий виклад кожного принципу, разом з його поясненням.
Принцип 1. Орієнтація на новизну
Політика має підтримувати нові види діяльності — продукти, яких країна раніше не виробляла, або технології, які ще не були масштабно впроваджені.
Принцип 2. Чіткі критерії результату
Необхідно заздалегідь визначити, що вважатиметься успіхом або провалом (наприклад: експортні обсяги, частка інновацій, створення робочих місць).
Принцип 3. Тимчасова дія
Підтримка не може бути безстроковою — має бути строк дії політики з можливістю перегляду.
Принцип 4. Підтримка діяльностей, а не секторів
Фокус має бути не на галузях як таких, а на окремих видах економічної активності з потенціалом масштабування та впливу.
Принцип 5. Орієнтація на екстерналії
Перевага надається тим активностям, які створюють вторинні вигоди: навчання кадрів, розвиток логістики, зменшення викидів тощо.
Принцип 6. Інституційна спроможність
Впроваджувати політику мають ефективні установи, здатні до аналізу, прийняття рішень і реакції.
Принцип 7. Політична вага
Координація має здійснюватися на найвищому рівні, наприклад в апараті Прем’єр-міністра або Президента.
Принцип 8. Постійний діалог із приватним сектором
Комунікація має бути інституціоналізованою, а не випадковою.
Принцип 9. Допустимість помилок
Невдалі проєкти — частина процесу. Важливо вчасно завершувати підтримку без політичного тиску.
Принцип 10. Гнучкість
Політика має бути адаптивною, з можливістю швидкого реагування на нові виклики.
Як ці принципи відповідають практикам ПРООН та інтегруються в роботу ПРООН, зокрема у проєктах зеленої індустріальної політики:
Новизна - Підтримка переходу до ВДЕ, виробництва акумуляторів, біогазових станцій
Критерії успіху - Системи моніторингу проєктів: CO₂-зменшення, кількість зелених робочих місць
Тимчасовість - Гранти зі строком дії та обов’язковим звітуванням
Фокус на діяльність - Фінансування зеленого інжинірингу, а не всієї енергетики
Вторинні вигоди- Інкубатори для стартапів, що також створюють локальну зайнятість
Інституційна база - Робота через національні агентства у співпраці з ПРООН
Політична підтримка - Залучення урядових комітетів високого рівня
Діалог - Програми “зеленого діалогу” з бізнесом у рамках ООН
Допуск помилок - Оцінка ризиків, аудит проєктів, коригування фінансування
Гнучкість - Адаптація проєктів до умов війни в Україні (2022–2025)
Імплікації для України: як впровадити ці принципи
Для України, яка водночас переживає війну, екологічну кризу та необхідність економічної модернізації, застосування таких принципів, майже є життєво необхідним.
Можлива роль, майбутньої нової Державної агенції з індустріального розвитку
• Стає координаційним центром для «відкриття» зелених технологій;
• Має залучати МСП до експериментів з новими продуктами;
• Повинна бути здатною адаптувати політику в реальному часі.
Зелене відновлення як тест на індустріальну політику
• Відновлення інфраструктури — це шанс одразу інтегрувати екологічні інновації;
• Політика підтримки має базуватись не на дотаціях, а на вимірюваних критеріях прогресу;
• Промислова політика має бути учасницькою, із залученням громад та підприємців.
Такі принципи дозволяють надати державам які прагнуть забезпечити свою економічну незалежність новим підходом до промислової політики, в якому держава не командує, а вчиться разом із бізнесом і громадянським суспільством. У ХХІ столітті найкращою політикою є політика відкриття: така, що не боїться ризикувати, визнавати помилки, підтримувати інновації, і робити це прозоро, ефективно та в інтересах суспільства.
✅ Для ПРООН і для країн, які прагнуть зеленої трансформації, ця логіка — ключ до довгострокової конкурентоспроможності і структурних змін.
🇺🇦 Україна має шанс застосувати ці підходи не лише в межах технічної допомоги, а й у власній стратегії післявоєнного розвитку.
