Чому це важливо сьогодні ?
У час, коли Україна бореться за свою свободу та європейське майбутнє, досвід боротьби з радянським авторитаризмом, який пройшов Європейський парламент у 1985–1991 роках, набуває особливого значення. Саме тоді, в роки «перебудови» та занепаду радянської імперії, Європейський парламент сформував принципові позиції щодо прав людини, демократизації та міжпарламентського діалогу. Сьогодні, коли загроза з боку авторитарної рф знову актуалізувала боротьбу за цінності свободи, європейський досвід є важливою опорою для українського парламенту, громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Основні уроки Європарламенту: 1985–1991
1. Від «діалогу глухонімих» до політичної дипломатії
До 1988 року між ЄС і СРСР існувала фактична політика невизнання. Європейський парламент займав критичну позицію, засуджуючи порушення прав людини та тоталітаризм. Проте з приходом Михайла Горбачова і початком перебудови з’явилося «вікно можливостей» для обережного діалогу.
📌 Факт: У 1988 році були встановлені офіційні дипломатичні відносини між Європейським Співтовариством і СРСР — уперше за 30 років холодної війни .
2. Пріоритет – права людини, а не дипломатичні поступки
Європарламент послідовно захищав правозахисників у СРСР — зокрема, Андрія Сахарова, Володимира Буковського та ін. Він засуджував репресії, психіатричні переслідування, обмеження релігійної свободи. Депутатів не вводили в оману декларації Кремля про «гласність» — ключовим критерієм залишалась реальна ситуація з правами людини.
📌 Цитата: «Немає суттєвої різниці між ідеологією Гітлера та режимом у СРСР» — євродепутат Отто фон Габсбург, 1984 рік .
3. Міжпарламентський діалог як інструмент тиску і впливу
Попри відсутність повноцінних дипломатичних механізмів, Європейський парламент налагоджував контакти з представниками Верховної Ради СРСР. Хоча ці візити були формально неофіційними, вони використовувалися для донесення позиції ЄС з питань прав людини, ядерної безпеки, територіальної цілісності Європи (зокрема, щодо Балтії та Берліну).
📌 Факт: Перший візит делегації Європарламенту до Москви відбувся у грудні 1985 року — ще до встановлення офіційних зв’язків.
4. Політичні звіти як інструменти впливу
Звіт Клауса Генша (1988) став першою системною оцінкою СРСР з боку Європейського парламенту. У ньому підкреслювалась необхідність демократизації, визнання прав меншин, участі ЄС у переговорах про роззброєння, а також передбачалося укладення угоди про співпрацю — у майбутньому, після реальних реформ.
📌 Ключовий меседж: «Перебудова відкрила тріщини в соціально-політичній тканині СРСР — але ЄС не повинен мати ілюзій».
5. Символізм і реальна дія
Під час свого візиту до Москви 1988 року президент Європарламенту лорд Генрі Пламб зустрівся з Андрієм Сахаровим, наполіг на видачі візи єврейському рефюзнику та домігся зрушень у сфері гуманітарних прав. Цей візит став символом того, як парламент може діяти як суб’єкт зовнішньої політики, попри обмежені офіційні повноваження .
Значення для України: чому нам важливо пам’ятати про цей досвід ?
Українське суспільство, парламент і громадськість сьогодні стикаються з авторитарною загрозою з боку російського режиму — спадкоємця радянського імперіалізму. Досвід Європейського парламенту дає нам цінні орієнтири:
• Парламент має право бути моральним авторитетом. Навіть без формальних повноважень у зовнішній політиці, євродепутати впливали на геополітичні процеси через ціннісні заяви, звіти, візити.
• Демократія – не абстрактна мета, а конкретна вимога. Жодні декларації про реформи не звільняли СРСР від парламентської критики, доки не з’являлись реальні зміни.
• Міжпарламентські зв’язки — потужний інструмент євроінтеграції. Навіть у конфліктних умовах (як тоді, так і сьогодні), варто розвивати діалог з демократичними парламентами, шукати підтримки у комітетах, делегаціях, політичних групах.
Уроки минулого — виклики сьогодення
Чи можемо ми, як суспільство, парламент, країна, застосувати цей досвід сьогодні ? Чи готові ми бути такими ж принциповими, як європейські парламентарі, що не мовчали про окупацію країн Балтії навіть тоді, коли цього ніхто не хотів слухати ?
➡️ Час піднімати голос у європейських інституціях так само рішуче, як це робили депутати Європарламенту в боротьбі з тоталітаризмом.
➡️ Україна має виступити не лише як прохач допомоги, а як спадкоємець боротьби за свободу у Європі.
💬 Який із підходів Європарламенту 1980-х років може бути найефективнішим для української парламентської дипломатії сьогодні ? Поділіться думками в коментарях або в наших соцмережах.
🔁 Поширюйте серед тих, хто вірить у силу парламенту та громадян!
📩 Підпишіться на нашу розсилку, щоб не пропускати нові публікації.
