Питання прав національних меншин залишається не лише частиною євроінтеграційного порядку денного, а й елементом національної безпеки. У контексті повномасштабної війни, загрози з боку рф та активної дезінформаційної кампанії, тема захисту культурних прав набуває стратегічного значення.
Як народний депутат України, я переконаний: закон про національні меншини — це не формальність у переговорах про вступ до ЄС, а інструмент зміцнення внутрішньої стійкості держави.
Зараз період високої воєнної напруги та одночасно активної фази переговорів щодо членства України в Європейському Союзі. ЄС чітко артикулює вимогу: захист прав національних меншин має відповідати європейським стандартам.
Водночас рф продовжує використовувати тему мовних та культурних прав для інформаційних атак, маніпуляцій і спроб розколоти українське суспільство.
Саме тому наше завдання — забезпечити:
• реальний захист культурної ідентичності громадян;
• прозорі механізми реалізації прав;
• баланс між державною мовною політикою та правами меншин;
• запобігання використанню теми нацменшин у гібридній війні.
Україна є багатонаціональною державою. Після початку повномасштабного вторгнення частина громад, що компактно проживали на прифронтових та окупованих територіях, опинилася в зоні особливого ризику.
У воєнних умовах важливо:
• гарантувати доступ до освіти та культурної самореалізації;
• не допустити дискримінації;
• забезпечити участь представників меншин у суспільному житті;
• захистити права внутрішньо переміщених осіб незалежно від етнічного походження.
Особливої уваги потребують громади на деокупованих територіях, де питання реінтеграції поєднується з питаннями довіри до держави.
Питання національних меншин є частиною європейських стандартів у сфері прав людини та демократії. Для України це означає:
• гармонізацію законодавства з європейськими нормами;
• створення інституційних механізмів моніторингу;
• забезпечення консультацій із представниками громад;
• інтеграцію принципів недискримінації в освітню та інформаційну політику.
У лютому 2026 року переговори про вступ України до ЄС переходять у нову фазу. Законодавчі зміни у сфері захисту національних меншин демонструють готовність України до виконання європейських критеріїв.
Захист культурних прав безпосередньо пов’язаний із питаннями національної безпеки. Російська пропаганда системно намагається створити хибне уявлення про нібито порушення прав меншин в Україні.
Чітке, прозоре, збалансоване законодавство:
• зменшує простір для маніпуляцій;
• посилює довіру до державних інституцій;
• демонструє міжнародним партнерам відповідальність України;
• підвищує стійкість суспільства до інформаційних атак.
Таким чином, закон про нацменшини — це не лише гуманітарний, а й стратегічний інструмент.
У межах євроінтеграційного пакета Верховна Рада працює над удосконаленням правової бази у сфері культурних прав.
Моя позиція полягає у тому, що парламент має забезпечити:
• чіткість формулювань і правову визначеність;
• баланс між державною мовною політикою та правами громад;
• прозорі процедури консультацій;
• ефективний парламентський контроль за реалізацією норм.
Ми також маємо враховувати досвід держав-членів ЄС, де питання національних меншин вирішуються через діалог, інституційні гарантії та довгострокові політики інтеграції.
Повномасштабна війна не може бути підставою для звуження культурних прав, якщо це не зумовлено прямими безпековими обставинами.
Паралельно держава повинна:
• гарантувати соціальний захист військовослужбовців різного етнічного походження;
• забезпечити рівний доступ до програм підтримки ветеранів;
• врахувати потреби громад при відбудові регіонів;
• підтримувати культурні ініціативи навіть в умовах обмежених ресурсів.
Захист прав людини під час війни — це тест на зрілість демократії.
Закон про національні меншини — це частина великого процесу трансформації України.
Для мене як народного депутата це питання:
• євроінтеграції;
• внутрішньої стійкості;
• довіри до держави;
• відповідальності перед міжнародними партнерами.
Україна бореться за територіальну цілісність, але водночас формує нову якість державності — засновану на гідності, рівності та повазі до культурного різноманіття.
Саме така модель відповідає європейським стандартам і забезпечує нашу стратегічну мету — повноправне членство в ЄС.
