Сім років тому, 29 серпня 2019 року, розпочала роботу Верховна Рада України IX скликання. Вона входила в історію як парламент надзвичайних очікувань, а стала парламентом надзвичайних обставин: пандемії, повномасштабного вторгнення, воєнного стану та переговорів про вступ України до Європейського Союзу.
На початку каденції українці чекали швидких реформ, нових правил і нового стилю політики. У 2022 році очікування звузилося до фундаментального: держава має вистояти, а її конституційні інституції — продовжити роботу. Пізніше до цього додалися оборона, контроль за відбудовою, антикорупційні гарантії та європейська інтеграція.
Тому оцінювати це скликання одним показником — кількістю ухвалених законів або рівнем довіри — недостатньо. За сім років змінювалася не лише Верховна Рада. Змінювалося саме суспільне уявлення про те, для чого Україні потрібен парламент.
ОДНА КАДЕНЦІЯ — РІЗНІ СУСПІЛЬНІ КОНТРАКТИ
2019: змінюйте країну швидко. 2020–2021: навчіться керувати кризами й відповідати за якість рішень. 2022: збережіть державу. 2023–2024: забезпечте оборону та відкрийте шлях до ЄС. 2025–2026: доведіть, що демократія вистоїть не лише перед ворогом, а й перед спокусою послабити власні інституції.
2019: парламент швидких змін
Вибори 2019 року створили виняткову політичну конфігурацію — монобільшість і можливість формувати уряд без складних коаліційних переговорів. Половина опитаних напередодні виборів очікувала, що новий парламент краще представлятиме їхні інтереси, а майже кожен респондент чекав принаймні однієї великої реформи протягом року.
Очікування: нові обличчя, швидке очищення держави, судова й антикорупційна реформи, економічне зростання, рух до ЄС і НАТО.
Реальність: висока швидкість голосувань дала змогу швидко запускати зміни, але «турборежим» послаблював час для консультацій, оцінки впливу та парламентського контролю.
Підсумок: очікування швидкості було виконано краще, ніж очікування нової якості законотворення.
2020: від реформ до антикризового управління
Пандемія COVID-19 раптово змінила порядок денний. Від парламенту вже чекали не стільки символів політичного оновлення, скільки здатності забезпечити безперервність влади, фінансування медицини, соціальний захист і роботу економіки в умовах обмежень.
Очікування: швидкі й зрозумілі правила для лікарень, бізнесу, працівників і місцевої влади.
Реальність: парламент адаптувався до надзвичайної ситуації та ухвалював антикризові рішення, але часта зміна правил і поспіх у законодавстві підсилювали відчуття непередбачуваності.
Підсумок: інституція зберегла працездатність, однак суспільство побачило ціну законодавства, яке створюється під тиском кризи.
2021: запит на зрілість
Після двох років швидких рішень головним очікуванням стала не кількість, а зрілість. Від Верховної Ради вимагали системної судової реформи, захисту антикорупційної інфраструктури, прогнозованої економічної політики та реального парламентського контролю за урядом.
Очікування: перехід від політичного старту до стійких інституцій і виконання обіцяних реформ.
Реальність: частина змін була ухвалена, але конфлікти навколо судової системи, антикорупційних органів та якості процедур не зникли.
Підсумок: надія на миттєве оновлення поступилася вимозі підзвітності — і саме за цим критерієм результат залишився змішаним.
2022: парламент, від якого чекали збереження держави
24 лютого 2022 року Верховна Рада зібралася в Києві та затвердила указ про введення воєнного стану. У день, коли росія розраховувала на параліч української влади, робота парламенту стала не лише юридичною процедурою, а й доказом безперервності державності.
Очікування: легітимність воєнного управління, оборонні рішення, бюджетна стійкість, міжнародна єдність і відсутність політичного хаосу.
Реальність: парламент забезпечив конституційну безперервність, створив законодавчу основу для оборони та адаптації держави до війни.
Підсумок: найголовніше очікування 2022 року було виконано — українська держава не втратила парламент і не перейшла до позаконституційного режиму.
Водночас воєнна необхідність звузила публічність засідань і доступ до частини інформації. Це було виправдано безпекою, але з часом породило нове питання: де завершується необхідна таємність і починається дефіцит демократичного контролю?
2023: парламент європейської відповідності
Після отримання Україною статусу кандидата в ЄС у червні 2022 року від Верховної Ради чекали вже не декларацій про європейський вибір, а конкретного законодавчого наближення до правил Союзу. У грудні 2023 року Європейська рада вирішила відкрити переговори про вступ.
Очікування: виконання рекомендацій ЄС, захист антикорупційних інституцій, контроль оборонних витрат і прозорі правила майбутньої відбудови.
Реальність: парламент забезпечував необхідні законодавчі кроки, але швидкість євроінтеграційних голосувань не завжди означала повноцінне обговорення впливу норм та готовність до їх виконання.
Підсумок: формальний рух до ЄС став незаперечним; питання інституційної якості залишилося відкритим.
2024: важкі рішення й вимога відкритості
У 2024 році суспільство чекало від парламенту рішень, які неминуче зачіпали майже кожну родину: мобілізація, оборонне фінансування, соціальні гарантії військовим і ветеранам, підтримка економіки. Одночасно 25 червня ЄС офіційно відкрив переговори про вступ України.
Очікування: чесне пояснення складних рішень, рівність правил, якісна підготовка законів і повернення максимально можливої парламентської відкритості.
Реальність: Верховна Рада ухвалювала необхідні для війни й переговорів з ЄС рішення, однак довіра залишалася крихкою. У дослідженні «Парламент в умовах війни» довіряли Раді 29% опитаних; серед молоді 18–35 років — 36%.
Підсумок: парламент зберіг функціональність, але суспільство дедалі чіткіше вимагало не лише голосувань, а й пояснення, участі та контролю.
2025: перевірка на інституційну самостійність
Очікування 2025 року можна звести до одного слова — незворотність. Українці та європейські партнери чекали, що навіть під час війни держава не відступатиме від верховенства права й незалежності антикорупційних інституцій.
Липнева історія з НАБУ і САП стала показовою. Спочатку парламент підтримав зміни, які послаблювали ключові гарантії їхньої незалежності. Після суспільних протестів і критики партнерів Верховна Рада 31 липня ухвалила Закон №4560-IX, який відновив основні запобіжники.
Очікування: парламент як самостійний гарант європейського курсу, а не механізм швидкого оформлення політичних рішень.
Реальність: інституційну помилку було виправлено, але лише після зовнішнього й суспільного тиску.
Підсумок: цей епізод одночасно продемонстрував уразливість парламентських запобіжників і силу громадянського контролю.
2026: найдовша каденція і нове запитання
Чергові вибори не проводяться під час воєнного стану, тому IX скликання стало найтривалішим в історії незалежної України. Це не політичний бонус, а додаткова відповідальність. Парламент має одночасно забезпечувати оборону сьогодні й готувати правову архітектуру повоєнної демократії: відбудову, контроль коштів, повернення виборчих процедур, реінтеграцію ветеранів, оновлення економіки та виконання зобов’язань перед ЄС.
ГОЛОВНИЙ ЗСУВ ОЧІКУВАНЬ
У 2019 році від Ради чекали, що вона швидко змінить державу. У 2022-му — що вона збереже державу. У 2026-му від неї чекають складнішого: зберегти державу так, щоб після війни вона залишилася демократичною.
Хто саме очікує від парламенту результатів?
Фраза «суспільство очікувало» приховує людей із дуже різним політичним досвідом. Для одних парламент упродовж значної частини життя був органом, який мав демонструвати єдність і оформлювати рішення державної верхівки. Для інших — суперечливою ареною політичних домовленостей незалежної України. А для покоління, народженого після 24 серпня 1991 року, парламент від самого початку є, принаймні нормативно, звичайним інститутом демократичної держави.
Тут важливо не змішувати юридичний факт із політичною ідентичністю. Громадянами України у 1991 році були визнані громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності постійно проживали в Україні. Але колишнє радянське громадянство не визначає сьогоднішніх поглядів людини. Значно точніше говорити про політичну соціалізацію — модель держави й влади, яку людина засвоїла як нормальну.
Такий поділ не можна перетворювати на протиставлення «авторитарних старших» і «демократичних молодших». По-перше, більшість старших українців не прагне повернення до СРСР. По-друге, дослідження Покоління Незалежності фіксує серед молодших більшу відкритість до змін і самостійності, але водночас — меншу зацікавленість щоденною політикою, ніж серед старших груп.
По-третє, погляди українців часто поєднують суперечливі установки. За даними Центру Разумкова за листопад 2025 року, 87% вважали демократичну політичну систему доброю для України, але 60% одночасно позитивно оцінювали систему із сильним лідером, незалежним від парламенту й виборів. Серед прихильників такого лідера 83% також називали доброю демократію.
ОДИН ПАРЛАМЕНТ — ТРИ КРИТЕРІЇ УСПІХУ
Рішучість: чи здатна Рада швидко ухвалити потрібне державі рішення?
Результат: чи змінює закон реальне життя людей, громад, військових і бізнесу?
Представництво: чи були почуті різні групи, чи зрозуміле рішення і чи можна проконтролювати його виконання?
Саме тому одна й та сама Верховна Рада може отримувати протилежні оцінки. Для одного громадянина вона надто повільна й конфліктна. Для іншого — надто швидка, закрита і залежна від політичного центру. Однаковий показник недовіри приховує різні претензії до самої суті парламентаризму.
Криворізький зріз: чого регіон очікував від своїх депутатів
Для Кривого Рогу ця каденція має особливий вимір. Округи №31, №32 і №33 представляють у Верховній Раді Володимир Захарченко, Олена Криворучкіна та Юрій Корявченков. Саме навколо зв’язку цих депутатів із виборцями Криворізького регіону створювався проєкт «Народні депутати України» — ndu.kr.ua.
Виборець бачить не три окремі парламентські комітети, а єдине представництво території у Києві. Тому очікування регіону стосувалися не лише законопроєктів. Люди чекали, що місцеві проблеми — від стану доріг і лікарень до води, промисловості та оборони — отримають парламентський голос, державне рішення, фінансування і контроль виконання.
«Для Кривого Рогу ці сім років неможливо виміряти лише кількістю ухвалених законів. У 2019 році люди чекали доріг, лікарень, робочих місць і чистішого повітря. У 2022-му головним питанням стало, чи вистоїть місто. Після знищення Каховської ГЕС — чи буде в оселях вода. Сьогодні — чи матиме промисловий регіон економічне майбутнє, а військові та ветерани — належну підтримку».
«Виборець не розділяє проблему між трьома округами або парламентськими комітетами. Якщо немає води, не працює підприємство чи родина військового не отримує підтримки, це сприймається як спільна відповідальність усіх представників регіону. Тому депутатів №31, №32 і №33 потрібно оцінювати не лише окремо, а й за тим, чи змогли вони сформувати єдиний голос Криворіжжя у Верховній Раді».
Руслан Шамрін
депутат Криворізької міської ради, член Постійної комісії Криворізької міської ради з питань реалізації стратегії розвитку міста та інвестицій
ЯК ПЕРЕВІРЯТИ РЕГІОНАЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО
Проблема громади → публічна позиція депутата
Парламентська дія → запит, законопроєкт, поправка або контрольне слухання
Офіційний документ → рішення, бюджетна програма чи державний проєкт
Відповідь органу влади → визначені кошти, строки та відповідальні
Виконання → результат, який може перевірити громада
Європейський парламентський стандарт: не лише швидкість
У європейській традиції сильний парламент — це не законодавчий конвеєр. Якісне рішення проходить оцінку впливу, консультації із зацікавленими сторонами, професійний розгляд у комітетах, відкриту дискусію, контроль виконання та подальший перегляд результатів.
Для України це особливо важливо під час переговорів про вступ до ЄС. Євроінтеграцію не можна вимірювати лише кількістю ухвалених актів. Значення має те, чи працюють нові правила, чи мають органи ресурси для виконання, чи були почуті громади й бізнес та чи може парламент контролювати уряд.
То чи справдилися надії?
Надія на безперервність держави — так. У найкритичніший момент Верховна Рада зберегла конституційний лад і забезпечила законодавчу роботу країни, яка воює.
Надія на швидкість рішень — переважно так. Але швидкість не раз досягалася коштом консультацій, прогнозованості та якості.
Надія на європейський рух — значною мірою так. Україна отримала статус кандидата й відкрила переговори про вступ, а парламент став одним із головних механізмів наближення законодавства до права ЄС.
Надія на нову політичну якість, самостійність і стійку довіру — лише частково. Слабкість парламентського контролю, поспішні рішення та періодичні відступи від інституційних гарантій показали, що демократична зрілість не виникає автоматично навіть після семи років випробувань.
«За сім років Верховна Рада IX скликання довела, що український парламент здатний вижити разом із державою. Її наступний і складніший іспит — довести, що парламент здатний не лише зберегти владу під час війни, а й зберегти демократію для миру».
Тому остаточний підсумок цієї каденції ще не написано. Він залежатиме від того, чи зможе парламент поєднати три речі, які суспільство часто вимагає окремо: рішучість воєнного часу, якість європейських інституцій і реальне представництво громадян.
Джерела:
Верховна Рада України: порядок денний першого засідання IX скликання, 29 серпня 2019 року
National Democratic Institute: очікування українців напередодні парламентських виборів 2019 року
Закон України №2102-IX від 24 лютого 2022 року про затвердження указу щодо воєнного стану
Рада ЄС: шлях України від заявки до відкриття переговорів про вступ
Дослідження «Парламент в умовах війни», представлене у Верховній Раді у 2024 році
Соціологічна група «Рейтинг»: «Покоління Незалежності: цінності та мотивації»
Центр Разумкова: підтримка демократичних цінностей, листопад 2025 року
Закон України №4560-IX від 31 липня 2025 року щодо повноважень НАБУ і САП
Верховна Рада України: народні депутати IX скликання, обрані у Дніпропетровській області
Агентство відновлення: завершення будівництва чотирьох ниток магістрального водогону
Інвестиційний портал Кривого Рогу: промисловий профіль міста
Дія.Бізнес | Кривий Ріг: Руслан Шамрін як експерт із грантової підтримки ветеранського бізнесу
Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету
