ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ • РИНОК ПРАЦІ • ВІДБУДОВА
Європейський Союз готує цифрові правила для соціального страхування, визнання кваліфікацій і захисту мобільних працівників. Але для України за цими технічними змінами стоїть стратегічна дилема: Європі потрібні українські фахівці — і Україні вони також будуть потрібні для оборони, роботи громад та повоєнного відновлення.
Український інженер працює на заводі у Польщі. Учителька в Німеччині ще не змогла повністю підтвердити кваліфікацію. Водій вантажівки перетинає кілька кордонів ЄС, але залежить від різних систем оформлення, соціального страхування та контролю.
У кожного є робота — проте не завжди є впевненість, що диплом, страховий стаж і соціальні права не загубляться між державами. Європейський Союз готується спростити цю систему. Для України ж виникає складніше питання: чи зможе держава зберегти зв’язок із мільйонами людей, які вже працюють у Європі, і чи матимуть вони реальну можливість долучитися до відбудови країни?
Майбутня політика не повинна примушувати людину раз і назавжди обирати між інтеграцією в ЄС та поверненням додому. Україні потрібна модель, за якої громадянин може залишатися частиною обох економік, зберігати свої права та переносити професійний досвід через кордон.
Європа готує нові правила
За даними Європейської парламентської дослідницької служби, у 2025 році близько 7,3 мільйона громадян ЄС тривалий час жили й працювали не у своїй державі. Ще приблизно 1,9 мільйона людей регулярно перетинали державний кордон дорогою на роботу. У 2024 році було оформлено близько 3,6 мільйона документів А1, які підтверджують збереження соціального страхування працівника у державі його основної зайнятості.
Трудова мобільність Європи у чотирьох цифрах
7,3 млн
громадян ЄС жили та працювали в іншій державі у 2025 році
1,9 млн
працівників регулярно перетинали кордон дорогою на роботу
3,6 млн
документів А1 було оформлено для тимчасової роботи за кордоном
4,41 млн
людей, які залишили Україну через війну, перебували під тимчасовим захистом у ЄС на 30 червня 2026 року
За цими цифрами стоять різні правові моделі. Мобільний працівник переїжджає до іншої держави ЄС надовго. Транскордонний працівник живе в одній країні, а працює в іншій. Відряджений працівник тимчасово виконує роботу за кордоном, залишаючись працівником підприємства у державі походження.
Окремим викликом стала дистанційна робота. Людина може жити в одній країні, працювати на компанію з іншої, частину часу перебувати в офісі, а частину — вдома. Від фактичного місця виконання роботи можуть залежати страхові внески, податкові зобов’язання, медичне забезпечення та майбутня пенсія.
Три складові нового європейського пакета
1. Європейський паспорт соціального страхування ESSPASS
Цифрова видача та оперативна перевірка документів про соціальне страхування.
2. Посилення Європейського органу з питань праці
Більше можливостей для спільних перевірок, обміну даними та боротьби з експлуатацією працівників.
3. Перенесення навичок і кваліфікацій
Спрощення підтвердження професійних компетенцій та доступу до роботи відповідно до освіти людини.
ESSPASS не створюватиме нові соціальні права сам по собі. Його завдання — зробити вже наявні права видимими й перевірюваними, скоротити паперовий обмін між державами та зменшити ризик підроблення документів.
Паралельно Європейський парламент і Рада ЄС досягли попередньої домовленості щодо оновлення правил координації соціального забезпечення. Вони охоплюють допомогу з безробіття, сімейні виплати, довгостроковий догляд, роботу в кількох державах і протидію фіктивним компаніям, через які працівника оформлюють в одній країні, а фактично експлуатують в іншій.
Доступ до роботи ще не означає свободу руху
На 30 червня 2026 року в Європейському Союзі під тимчасовим захистом перебували 4,41 мільйона людей, які залишили Україну через російську агресію. Найбільше — у Німеччині, Польщі та Чехії. Майже третину всіх отримувачів захисту становили неповнолітні.
Рішенням Ради ЄС від 30 липня 2026 року тимчасовий захист продовжено до 4 березня 2028 року. Для нових заявників запроваджено умову щодо виконання військових обов’язків в Україні. Вона не поширюється на людей, які вже мали та безперервно зберігали тимчасовий захист у відповідній державі ЄС станом на 30 липня 2026 року.
Тимчасовий захист дає право на проживання, доступ до ринку праці, житла, медицини, соціальної допомоги й освіти. Проте це не тотожне свободі руху працівників, гарантованій громадянам ЄС статтею 45 Договору про функціонування Європейського Союзу.
Що має українець зараз — і що змінює членство в ЄС
Тимчасовий захист: право працювати та користуватися соціальними гарантіями передусім у державі, яка видала дозвіл на проживання. Для зміни держави проживання необхідне переоформлення статусу.
Після вступу України до ЄС: право шукати роботу, працювати без окремого дозволу та користуватися рівним ставленням в іншій державі-члені — з урахуванням умов договору про вступ і можливих перехідних періодів.
Тому некоректно стверджувати, що українці під тимчасовим захистом уже мають повну свободу руху працівників. Сьогодні вони залишаються громадянами третьої країни з особливим захисним статусом. Після вступу України правова конструкція має принципово змінитися, але порядок переходу визначатиметься договором про членство.
Диплом, який не визнають, змінює життєвий маршрут
Проблема українців у Європі вже не зводиться до пошуку будь-якої роботи. Наступний етап — можливість працювати відповідно до реальної освіти та професійного досвіду.
Європейська комісія рекомендувала державам спрощувати підтвердження українських дипломів, враховувати ситуації, коли через війну люди не мають усіх документів, та допомагати фахівцям отримувати роботу відповідно до кваліфікації. Особливо це важливо для регульованих професій: лікарів, медсестер, учителів, архітекторів, фармацевтів та інших спеціалістів.
Проте спільне дослідження Європейської міграційної мережі та OECD, оприлюднене в липні 2026 року, знову зафіксувало системні перешкоди: недостатнє знання мови, складність підтвердження кваліфікацій, відсутність частини документів, дискримінацію та нестачу доступних послуг із догляду за дітьми.
Якщо український лікар роками працює помічником, інженер — на некваліфікованій посаді, а вчитель — поза системою освіти, людина втрачає не лише дохід. Поступово втрачається професійна ідентичність та зв’язок із фахом.
Що це змінює для України
Невизнана кваліфікація створює подвійну втрату: спеціаліст не реалізує свій потенціал у Європі й одночасно не бере участі у відбудові України. Тому підтвердження дипломів та навичок є не тільки соціальним питанням, а й частиною майбутньої кадрової політики держави.
Європейський тест для самої України
У звіті Європейської комісії про розширення за 2025 рік Україну визначено як державу, що перебуває лише на ранній стадії готовності за переговорним розділом 2 «Свобода руху працівників».
Серед основних завдань Єврокомісія назвала:
01. Узгодити законодавство про доступ громадян ЄС до українського ринку праці.
02. Укладати угоди з державами ЄС про координацію соціального забезпечення та медичного страхування.
03. Готувати державні установи до приєднання України до мережі EURES.
04. Розвивати електронний обмін даними про соціальне страхування.
Єврокомісія також зазначила, що протягом звітного періоду Україна не уклала нових двосторонніх угод про соціальне забезпечення, не створила електронної системи обміну відповідними даними й поки не запровадила національну картку медичного страхування, сумісну з майбутньою європейською моделлю.
За розділом 19 «Соціальна політика та зайнятість» Україна також залишається на ранній стадії готовності. Єврокомісія очікує нового законодавства про трудові відносини, безпеку праці, соціальний діалог, недискримінацію та стратегію зайнятості.
Отже, свобода руху працівників — не віддалена тема, яка стане актуальною лише після вступу. Підготовка державних реєстрів, соціальних систем, центрів зайнятості та механізмів підтвердження кваліфікацій має починатися до членства.
План є, але два ключові законодавчі процеси зупинилися
План законопроєктної роботи Верховної Ради на 2026 рік передбачив підготовку нового закону про національну систему кваліфікацій. Його метою визначено забезпечення порівнюваності та визнання українських освітніх кваліфікацій у Європі та світі. Законопроєкт мали подати у лютому-квітні та розглянути у четвертому кварталі 2026 року.
Станом на 2 вересня 2026 року редакція не виявила у відкритій базі Верховної Ради нової картки законопроєкту, яка відповідала б цьому пункту плану. Попередній урядовий проєкт №12305 було відкликано 17 липня 2025 року після рекомендації профільного комітету відхилити його.
Другий ключовий документ — проєкт Трудового кодексу №14386 — Кабінет Міністрів подав 15 січня 2026 року. Його включили до порядку денного, а декілька парламентських комітетів рекомендували прийняти документ за основу. Проте 16 липня 2026 року законопроєкт було відкликано і знято з розгляду.
Парламентська контрольна точка
Закон про систему кваліфікацій: коли буде подано новий текст і як він забезпечить європейське визнання українських компетенцій?
Трудовий кодекс: чому проєкт №14386 відкликано і коли уряд запропонує нову редакцію?
Цифрова сумісність: чи передбачатимуть нові закони інтеграцію з Europass, EURES та майбутнім ESSPASS?
Йдеться не про необхідність поспіхом ухвалювати будь-які тексти. Але уряд і парламент повинні публічно пояснити причини відкликання, строки появи нових редакцій та спосіб урахування рекомендацій Європейської комісії.
Криворізький регіон: мобільність уже стала кадровим питанням
Для Кривого Рогу ця дискусія не є абстрактною. Дніпропетровський обласний центр зайнятості відносить до найбільш затребуваних професій електромонтерів, слюсарів, електрогазозварників, операторів верстатів із програмним керуванням, токарів, машиністів екскаватора, водіїв і фахівців сфери охорони здоров’я.
Це професії, без яких неможливі стабільна робота промисловості, житлово-комунального господарства, будівництво, логістика та відновлення інфраструктури. Окрема нестача існує у соціальній сфері: за інформацією міського департаменту соціальної політики, на початок 2026 року в установах Кривого Рогу налічувалося 220 вакансій соціальних робітників.
Водночас у відкритому доступі немає достатньо надійної статистики, яка показувала б, скільки спеціалістів саме з Кривого Рогу працюють у державах ЄС, які кваліфікації вони мають, який досвід отримали та за яких умов готові повернутися. Без такої інформації регіональна політика зайнятості залишається реакцією на вакансії, а не плануванням людського капіталу.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПОГЛЯД
«Для Кривого Рогу питання полягає не в тому, щоб переконувати людей відмовитися від європейського досвіду. Завдання міста — створити умови, за яких цей досвід, кваліфікація і професійні контакти зможуть працювати на розвиток регіону. Якщо громада не знає, які фахівці виїхали, чого вони навчилися і що необхідно для їхнього повернення, кадрова політика перетворюється на постійне латання дефіциту».
Руслан Шамрін, депутат Криворізької міської ради, член Постійної комісії Криворізької міської ради з питань реалізації стратегії розвитку міста та інвестицій
Не «повернути будь-якою ціною», а зберегти професійний зв’язок
Примус, моральний тиск або скорочення підтримки не створюють стійкого повернення. Людина повертається туди, де є безпека, житло, робота, школа для дітей, медицина та зрозуміле майбутнє.
Міжнародна організація з міграції у 2026 році запропонувала підхід подвійного призначення: навчання та професійні сертифікати мають одночасно допомагати українцям працювати у країні перебування і зберігати можливість застосувати отримані навички під час відбудови України.
За оцінкою IOM, приблизно 1,5 мільйона українців уже повернулися з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення. Близько 1,1 мільйона повернулися до звичного місця проживання, а приблизно 398 тисяч залишаються внутрішньо переміщеними особами.
Це показує, що перетин кордону ще не означає завершення повернення: без роботи, житла і послуг людина може знову опинитися у стані переміщення.
Сім рішень, які потрібні Україні
1. Добровільний цифровий профіль кваліфікацій українців за кордоном із належним захистом персональних даних.
2. Сумісність українських професійних реєстрів із Europass, EURES та майбутнім ESSPASS.
3. Прискорене підтвердження формальних і неформальних навичок, отриманих у ЄС.
4. Нові угоди про врахування страхового стажу, пенсійних внесків і медичного страхування.
5. Регіональні пропозиції повернення, пов’язані з конкретною роботою, житлом і потребами сім’ї.
6. Механізми дистанційної та циркулярної зайнятості для українських компаній і проєктів відбудови.
7. Захист від фіктивного працевлаштування та експлуатації у транспорті, будівництві, доглядовій сфері й сезонних роботах.
Що може зробити парламент
Парламентська дія має починатися не з чергової декларації про повернення українців, а з контролю виконання вже затверджених планів.
Перший крок: отримати від Кабінету Міністрів пояснення щодо нових редакцій Трудового кодексу та закону про національну систему кваліфікацій.
Другий крок: провести спільне обговорення комітетів з питань соціальної політики, освіти, європейської інтеграції, економічного розвитку, транспорту та регіонального розвитку щодо готовності України до переговорних розділів 2 і 19.
Третій крок: визначити держави, з якими насамперед потрібні нові або оновлені угоди про соціальне забезпечення. Пріоритетність має залежати від кількості українців, структури їхньої зайнятості та проблем із підтвердженням страхового стажу.
Четвертий крок: запровадити парламентський моніторинг практичного результату — чи скоротився строк підтвердження кваліфікації, чи стало простіше переносити страховий стаж і чи отримали громади доступ до необхідних кадрів.
Ланцюжок парламентського впливу
Публікація і суспільне питання
↓
Парламентське обговорення та офіційні запити
↓
Нові закони, міжнародні угоди й цифрова сумісність
↓
Регіональні програми для працівників і родин
↓
Перевірка реального результату для людини
Мобільний працівник не повинен стати втраченим громадянином
Європейський Союз намагається зробити так, щоб працівник не губив свої права між кордонами, установами та паперовими документами. Україна має виконати складніше завдання — не втратити саму людину.
«Свобода руху працівників — це не свобода держави забути про громадянина, який виїхав. Україна повинна забезпечити, щоб освіта, страховий стаж і досвід, отримані в Європі, могли працювати і для самої людини, і для майбутнього відбудови. Наше завдання — не закривати кордони, а зберігати професійні, соціальні та людські мости».
Європейська інтеграція України вимірюватиметься не тільки кількістю ухвалених законів. Вона вимірюватиметься тим, чи може український працівник бути мобільним, захищеним і водночас не втрачати зв’язку зі своєю громадою та країною.
Джерела
European Parliamentary Research Service, «Cross-border mobility for workers», PE 791.468, вересень 2026 року.
Європейська комісія: Звіт щодо України за 2025 рік.
Eurostat: тимчасовий захист для людей, які залишили Україну, станом на червень 2026 року.
Рішення Ради ЄС 2026/1912 про продовження тимчасового захисту.
План законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2026 рік.
Картка проєкту Трудового кодексу України №14386.
Картка проєкту Закону про Національну систему кваліфікацій №12305.
Дніпропетровський обласний центр зайнятості: актуальні професії у 2026 році.
