Цифрові права · Парламент · Штучний інтелект
Чому самого підключення до мережі вже недостатньо, якщо закони, державні послуги та звернення громадян дедалі частіше опрацьовує штучний інтелект
Інтернет відкриває людині двері до цифрової держави. Штучний інтелект дедалі частіше визначає, що вона побачить за цими дверима, наскільки достовірною буде відповідь і хто відповідатиме за можливу помилку.
Під час повітряної тривоги смартфон для українця перестає бути просто засобом спілкування. Через нього надходить попередження про небезпеку, батьки перевіряють місцеперебування дітей, учитель повідомляє про перехід на дистанційне навчання, родина здійснює банківський платіж, а людина відкриває державний застосунок, щоб отримати документ або допомогу.
У цей самий час депутат чи працівник парламенту може використовувати штучний інтелект, щоб опрацювати законопроєкт, узагальнити поправки, знайти юридичну норму або підготувати відповідь на звернення громадянина.
Це дві частини одного цифрового середовища. Саме тому дискусію про право на доступ до інтернету вже не можна відокремлювати від питання про правила використання ШІ державою.
Нова архітектура цифрових прав
1. Доступ
Людина має отримати доступний, стійкий і достатній для повноцінної участі у житті держави інтернет.
2. Довіра
Державний ШІ має працювати з перевіреними даними, показувати джерела та залишатися під контролем людини.
3. Відповідальність
Громадянин повинен знати, хто ухвалив рішення, як воно сформоване та як його оскаржити.
Право, якого формально ще немає
За даними Європейського парламенту, наприкінці 2025 року доступ до інтернету мали 94,7% домогосподарств ЄС. Але високий рівень підключення не усунув нерівності: відрізняються швидкість, вартість, доступність мережі у містах і сільській місцевості, можливості людей з інвалідністю, наявність пристроїв та цифрових навичок.
Попри значення інтернету для роботи, освіти, державних послуг і демократичної участі, окремого загальнообов’язкового фундаментального права на доступ до нього міжнародне право та право ЄС поки не встановлюють.
Європейські суди розглядають інтернет переважно як засіб реалізації вже визнаних прав — передусім свободи вираження поглядів, доступу до інформації, приватного життя й освіти. Держава не повинна свавільно блокувати сайти або без належного обґрунтування відключати людину від мережі. Але з цього ще не випливає безумовний обов’язок держави забезпечити кожного пристроєм, підключенням і визначеною швидкістю.
У цьому й полягає юридичний конфлікт. Негативне право вимагає від держави не перешкоджати доступу. Позитивне — діяти: будувати інфраструктуру, підтримувати вразливих користувачів, гарантувати доступну ціну та забезпечувати зв’язок там, де ринок сам цього не робить.
Дослідницька служба Європарламенту фіксує поступове зближення цих підходів. Майбутня гарантія має включати і захист від необґрунтованих обмежень, і обов’язок створити умови для так званого змістовного підключення.
Йдеться не просто про наявність сигналу. Людині потрібні доступна ціна, відповідний пристрій, необхідні навички, безпека і така якість зв’язку, яка дозволяє реально навчатися, працювати та користуватися послугами.
Європа переходить від послуги до правової гарантії
Законодавство ЄС уже покладає на держави зобов’язання щодо універсальної електронної комунікаційної послуги. Проте чинна модель не завжди надає конкретній людині суб’єктивне право вимагати підключення через суд.
Новий крок містить запропонований Європейською комісією Акт про цифрові мережі — Digital Networks Act. Його стаття 87 сформульована значно сильніше: усі споживачі в ЄС повинні отримати право на доступну й належну послугу інтернету та голосового зв’язку у фіксованому місці.
Документ окремо враховує людей із низькими доходами, осіб з інвалідністю, літніх користувачів, мешканців сільських і географічно ізольованих територій. Серед можливих механізмів — соціальні тарифи, ваучери, прямі виплати, підтримка придбання обладнання та захист від необґрунтованого відключення.
Digital Networks Act поки є законодавчою пропозицією, а не остаточно ухваленим правом. Але напрям уже визначений: Європа рухається від загальної обіцянки доступності до конкретнішої гарантії для людини.
Але що відбувається після підключення?
Навіть гарантований інтернет не забезпечує справедливості автоматично.
Людина може бути підключена до мережі, але отримати помилкове автоматизоване роз’яснення. Її звернення може бути проаналізоване алгоритмом без належного повідомлення. Державна система може використати застарілі дані або сформувати висновок, який ніхто не здатний зрозуміло пояснити.
Чи можна вважати цифрові права забезпеченими, якщо громадянин отримав доступ до інтернету, але не має гарантій щодо систем, які через цей інтернет впливають на його права?
Тому наступне покоління цифрових прав починається не із запитання «Чи є в людини інтернет?», а з іншого: чи може людина довіряти цифровій системі, через яку держава реалізує її права?
ШІ увійшов до парламенту раніше, ніж правила
У 2026 році французькі Національні збори дослідили, як депутати, їхні помічники та парламентські служби користуються штучним інтелектом.
Із 2 600 осіб, яким надіслали анкету, було отримано 518 відповідей, 425 із них були придатними для аналізу. Серед цих респондентів 85,4% повідомили про використання ШІ. Майже половина користувалася ним щодня, ще 38% — щотижня. Найпопулярнішим інструментом залишався ChatGPT — його назвали 63,4% учасників, які відповіли на відповідне запитання.
Що насправді означають 85,4%
Цей показник стосується респондентів, які відповіли на анкету. Його не можна механічно переносити на весь французький парламент, оскільки частка придатних для аналізу відповідей становила близько 20% від кількості запрошених.
Попри методологічне обмеження, результати підтверджують тенденцію: ШІ вже став повсякденним робочим інструментом частини депутатів і парламентських команд.
Найчастіше його використовують для редагування листів, узагальнення документів і пошуку інформації. Водночас самі користувачі називають головними ризиками конфіденційність парламентських даних, недостовірність відповідей, галюцинації моделей і поступову втрату критичного мислення.
Французький звіт описує особливо небезпечну ситуацію: коли працівник поспішає, ефективність може перемогти обережність. Внутрішній документ, звернення громадянина або матеріал засідання потрапляє до зовнішнього сервісу, після чого парламент фактично втрачає повний контроль над даними.
Захищена система замість стихійного використання
Відповідь Франції полягає не в забороні ШІ, а в переході від неформального користування до інституційної системи.
Розроблений Національними зборами інструмент Vox-IA використовується для транскрибування засідань і синхронізації тексту з аудіо. Для внутрішніх даних передбачено розміщення на захищеному французькому сервері. Водночас самі розробники підкреслюють: отримана транскрипція є робочою основою, а не готовим парламентським протоколом. Остаточний текст має перевірити людина.
Окремі французькі проєкти поки перебувають на рівні концепцій. Серед них — парламентський правовий помічник, який повинен працювати винятково з офіційними джерелами, показувати походження інформації та не генерувати відповіді, якщо підтверджених даних немає.
Інша концепція — Hub IA, єдиний захищений шлюз до різних моделей. Така архітектура дозволяє парламенту централізовано управляти автентифікацією, доступом до внутрішніх баз, API-ключами та політиками безпеки. Водночас установа не прив’язується назавжди до однієї компанії: модель або постачальника можна змінити без перебудови всіх робочих систем.
Цифровий суверенітет — це не ізоляція від світових технологій. Це здатність держави самостійно визначати, де зберігаються її дані, хто має до них доступ, як перевіряються результати та що відбудеться у разі зміни постачальника.
Європарламент будує не один сервіс, а систему відповідальності
Досвід Європейського парламенту показує, що безпечне використання ШІ починається не з придбання програми.
Спочатку потрібна система врядування: політики, відповідальні органи, оцінювання ризиків, підготовка працівників, правила поводження з конфіденційною інформацією та визначений порядок погодження кожного нового інструмента.
За матеріалами серпневого дайджесту Апарату Верховної Ради, в Європарламенті створено Раду з питань врядування у сфері ШІ, міждиректоратну керівну групу та Центр компетентності. Розвивається внутрішнє захищене середовище для роботи з генеративними моделями, а системи з підвищеним ризиком проходять поглиблене оцінювання.
Головний принцип простий: людиноцентричність не може залишатися декларацією.
Людина, яка перевіряє відповідь ШІ, повинна розуміти її зміст, бачити джерела, мати повноваження відхилити результат і нести визначену відповідальність за остаточне рішення. Інакше присутність посадовця у процесі стане лише формальною позначкою.
Україна: право на доступ уже є у законі, але ще не як цілісна гарантія
Конституція України не встановлює окремого фундаментального права на інтернет. Водночас стаття 34 гарантує право збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію, а стаття 53 — право на освіту та її доступність. У цифровій державі повноцінна реалізація цих прав дедалі більше залежить від зв’язку.
Закон «Про електронні комунікації» визначає універсальну послугу як послугу встановленої якості, доступну всім кінцевим користувачам на всій території України за доступною ціною. Це важлива законодавча основа, але вона ще не відповідає на всі питання цифрової доби.
Що означає «доступна ціна» для пенсіонера, внутрішньо переміщеної людини або родини, яка втратила житло? Який рівень зв’язку є належним під час тривалого знеструмлення? Чи достатньо формальної наявності покриття, якщо воно не дозволяє дитині приєднатися до дистанційного уроку?
І, нарешті, чи може держава вважати цифрову послугу доступною, якщо людина не здатна зрозуміти або оскаржити автоматизований результат?
Війна змінює юридичну вагу підключення
Для мирної країни втрата інтернету часто означає незручність. Для України вона може означати втрату критично важливого каналу інформації.
Під час повітряної тривоги, обстрілів або знеструмлень зв’язок забезпечує доступ до попереджень, державних повідомлень, банківських операцій, освіти, медичних консультацій і координації допомоги.
Тому українське розуміння змістовного підключення має включати:
01. Резервне живлення мереж.
02. Альтернативні маршрути передачі даних.
03. Захищені канали державних комунікацій.
04. Доступність сервісів при слабкому сигналі.
05. Зрозумілі офлайн-процедури на випадок тривалої відсутності зв’язку.
Цифровізація не повинна позбавляти людину права на послугу тільки тому, що вона не має сучасного пристрою, достатніх навичок або стабільного підключення.
Закон про ШІ стане перевіркою для парламенту
План законопроєктної роботи Верховної Ради на 2026 рік передбачає підготовку окремого проєкту закону про штучний інтелект. Його метою визначено гармонізацію з Регламентом ЄС 2024/1689, запровадження класифікації систем за рівнями ризику та встановлення обов’язків для провайдерів і користувачів. Подання заплановано на грудень, а розгляд — на IV квартал 2026 року.
Однак майбутній закон не повинен обмежитися регулюванням технологічного ринку.
Необхідно окремо відповісти, як ШІ може використовуватися парламентом, міністерствами, органами контролю і місцевою владою. Особливо коли він працює із законопроєктами, персональними даними, зверненнями громадян або матеріалами, що можуть вплинути на права людини.
Парламент не зможе переконливо вимагати відповідального ШІ від бізнесу, якщо сам користуватиметься ним без зрозумілих правил.
П’ять гарантій надійної цифрової держави
Ланцюг захисту людини
Доступ до мережі → довірені дані → перевірка людиною → пояснюване рішення → можливість оскарження
1. Змістовний доступ
Держава має оцінювати не формальну наявність мережі, а реальну можливість користуватися освітою, державними послугами, банківськими операціями та засобами екстреного інформування.
2. Стійкість під час кризи
Критичні цифрові послуги повинні проєктуватися з урахуванням війни, кібератак, пошкодження інфраструктури й тривалих перебоїв електропостачання.
3. Довірені джерела
Державний ШІ має працювати з контрольованими офіційними базами, показувати використані документи, враховувати їхню чинну редакцію та повідомляти, коли підтвердженої інформації недостатньо.
4. Відповідальна людина
Остаточне юридичне, адміністративне або політичне рішення не можна перекладати на алгоритм. Повинна залишатися конкретна посадова особа, яка перевіряє висновок і відповідає за його наслідки.
5. Право знати й оскаржувати
Громадянин повинен розуміти, чи використовувався ШІ під час опрацювання його справи, хто ухвалив рішення, на яких даних воно ґрунтується та як виправити помилку.
Криворізький регіон: сигнал ще не означає доступ
Для Кривого Рогу та навколишніх громад ця дискусія має цілком практичний зміст.
У великому місті стабільність інтернету впливає на освіту, медичні консультації, соціальні виплати, транспортні сервіси, роботу підприємств і системи оповіщення. Для віддалених громад до цього додаються нерівномірне покриття, доступність обладнання та можливість отримати допомогу без тривалої поїздки до адміністративного центру.
ШІ може скоротити шлях від проблеми громади до парламентського рішення: швидше систематизувати звернення, знайти повторювані проблеми, зіставити законодавство та підготувати варіанти реагування.
Але він може й збільшити відстань між людиною та державою, якщо громадянин отримає шаблонну відповідь, не зрозуміє логіки рішення або не знатиме, кому його оскаржувати.
Технологія має зменшувати бюрократичну дистанцію, а не приховувати відповідальність за новим цифровим інтерфейсом.
Парламент відповідає і за двері, і за правила всередині
Дискусія про право на інтернет і дискусія про парламентський ШІ насправді стосуються одного питання — як зберегти права людини, коли держава стає цифровою.
Надійна цифрова держава не починається з кількості застосунків або придбаних ліцензій. Вона починається з гарантії, що людина не буде виключена через відсутність зв’язку, грошей, пристрою чи цифрових навичок.
І продовжується гарантією, що алгоритм не підмінить закон, посадову особу та відповідальність.
Інтернет відкриває громадянину двері до держави. Штучний інтелект дедалі частіше допомагає державі вирішувати, що буде за цими дверима.
«Парламент відповідає за обидві частини: щоб двері цифрової держави були доступними для кожного — і щоб правила всередині залишалися законними, прозорими та людяними».
Євген Гетьман, юрист
Джерела
European Parliamentary Research Service. Rights to internet access in the EU. PE 791.455, September 2026.
Апарат Верховної Ради України. Дайджест новин про технології штучного інтелекту та цифрові інновації. Серпень 2026 року, №9.
Національні збори Франції: звіт про використання та потреби у сфері ШІ.
Європейська комісія: пропозиція Digital Networks Act.
Закон України «Про електронні комунікації».
План законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2026 рік.
Автор: Євген Гетьман, юрист
