Технологічні компанії допомагають школам опановувати штучний інтелект, а європейські дослідники вже навчають групи роботів зводити будівлі. Для України, яка одночасно реформує освіту й готується до масштабної відбудови, це ставить принципове питання: хто визначатиме навички майбутнього — демократична держава чи постачальники технологій?
У звичайному шкільному класі технологічна революція майже не схожа на революцію. Учитель відкриває безкоштовну платформу, створює за допомогою штучного інтелекту завдання, надсилає їх учням і заощаджує час. Дитина отримує доступ до знань навіть під час повітряної тривоги, евакуації чи перебування за кордоном.
На експериментальному будівельному майданчику зміни виглядають інакше. Кілька роботів збирають дерев’яну конструкцію, підйомні механізми переміщують її вгору, а дрони стежать за процесом і передають інформацію системі керування.
Ці два світи вже пов’язані. Сьогодні школа навчає дітей користуватися цифровими інструментами. Завтра частина цих дітей працюватиме поруч із машинами, які самостійно генерують код, аналізують документи, керують транспортом або виконують будівельні операції.
Тому питання вже не зводиться до того, чи потрібно допускати штучний інтелект до освіти. Він там уже є. Набагато важливіше зрозуміти, хто встановлює правила його присутності та чи зберігає держава контроль над змістом освіти.
ВІД КЛАСУ ДО ВІДБУДОВИ
Школа — цифрова платформа стає частиною щоденного навчання.
Навички — постачальник технології впливає на уявлення про професії майбутнього.
Ринок праці — штучний інтелект і роботи автоматизують частину операцій.
Відбудова — Україні потрібні люди, здатні проєктувати, контролювати й обслуговувати нові системи.
Безкоштовний інструмент не завжди є нейтральним
У серпні 2026 року The New York Times опублікував дослідження технологічної журналістки Наташі Сінгер про вплив великих технологічних компаній на американські школи.
Йдеться не лише про продаж ноутбуків або програмного забезпечення. Google, Microsoft, Apple, Amazon, Meta, OpenAI та інші компанії фінансують навчання педагогів, пропонують школам готові курси, підтримують дослідження, співпрацюють із професійними об’єднаннями й допомагають формувати уявлення про те, які навички будуть потрібні дітям.
У липні 2025 року Американська федерація вчителів оголосила про створення Національної академії навчання штучного інтелекту разом із Microsoft, OpenAI та Anthropic. На програму, розраховану на 1,8 мільйона членів федерації, партнери передбачили 23 мільйони доларів.
У такій співпраці є очевидна користь. Державна школа часто не має достатньо грошей, фахівців і часу, щоб самостійно наздоганяти технологічні зміни. Корпорації можуть швидко надати пристрої, навчальні матеріали, хмарні сервіси та підготовку педагогів.
Але разом із ресурсом школа отримує корпоративний погляд на майбутнє.
Якщо компанія постачає навчальну платформу, навчає вчителя, пропонує програму курсу та визначає цифрові навички, які вважатимуться перспективними, вона перестає бути лише підрядником. Вона фактично долучається до формування державної освітньої політики.
Особливо небезпечною така залежність стає тоді, коли школа не має можливості перевірити алгоритм, перенести дані на іншу платформу або відмовитися від продукту без втрати накопиченої інформації.
Американський досвід уже містить серйозні попередження. У 2019 році Google і YouTube погодилися сплатити 170 мільйонів доларів для врегулювання претензій американських регуляторів щодо незаконного збирання персональної інформації дітей без належної згоди батьків.
Це не означає, що кожна технологічна компанія прагне завдати школі шкоди. Але суспільний і корпоративний інтереси не є тотожними. Перший потребує освіченої, критично мислячої та самостійної людини. Другий закономірно передбачає прибуток, розширення ринку й тривале використання продукту. Саме держава має встановити межу між партнерством і залежністю.
Професії змінюються швидше за навчальні програми
Протягом багатьох років технологічна індустрія переконувала школи, що програмування стане однією з найнадійніших професій майбутнього. Вивчення коду справді розвиває логіку, абстрактне мислення та здатність розв’язувати складні завдання.
Але тепер самі технологічні компанії створюють системи штучного інтелекту, здатні генерувати програмний код. Навичка, яку ще недавно подавали як майже гарантований шлях до високооплачуваної роботи, швидко змінюється.
Те саме починається за межами цифрового середовища.
Проєкт SWIFT-BUILD, до якого залучені Foster + Partners і сім європейських університетів, передбачає створення групи автономних роботів для складання модульних дерев’яних конструкцій.
Назва означає «групове перевернуте виготовлення дерев’яних будівель». Конструкцію пропонують збирати згори вниз: спочатку на землі формується верхній рівень, потім його піднімають, а під ним монтують наступний. Наземні роботи виконуватимуть складання й підйом, тоді як дрони контролюватимуть перебіг робіт і виявлятимуть проблеми.
Університет Пізи підтверджує участь у проєкті SWIFT-BUILD, який фінансується програмою Horizon Europe. Номер грантової угоди — 101306368.
ВАЖЛИВЕ УТОЧНЕННЯ
SWIFT-BUILD — трирічний дослідницький проєкт із бюджетом близько 4 мільйонів євро. Його запланований результат — демонстраційний багатоповерховий дерев’яний павільйон, а не готова система масового житлового будівництва.
Проте це вже достатньо серйозний сигнал для держав, які планують інфраструктуру, освіту й зайнятість на десятиліття вперед.
Україна стоїть перед двома трансформаціями
Для України ця дискусія має значно більше значення, ніж звичайна розмова про нові технології.
Перша трансформація відбувається в освіті. Національна екосистема «Мрія» вже об’єднує оцінювання, домашні завдання, теми уроків, відвідування, освітній контент та інструменти штучного інтелекту. За офіційними даними, лише за допомогою генератора тестів учителі створили близько 60 тисяч унікальних завдань.
Для країни, де школи працюють під загрозою обстрілів, а мільйони дітей і батьків переміщені всередині держави або перебувають за кордоном, така цифрова інфраструктура допомагає зберігати зв’язок з українською освітою.
Але масштаб системи одночасно збільшує відповідальність держави. Чим більше освітніх процесів переходить у цифрове середовище, тим важливішими стають захист дитячих даних, прозорість алгоритмів, незалежна оцінка результатів і можливість громадського контролю.
Друга трансформація — відбудова.
Спільна оцінка Уряду України, Світового банку, Європейської комісії та ООН визначає потреби відновлення майже у 588 мільярдів доларів протягом наступного десятиліття. Найбільші потреби припадають на транспорт, енергетику та житло.
Проте гроші й будівельні матеріали самі по собі не відновлять міста. Потрібні інженери, проєктувальники, будівельники, оператори техніки, фахівці із закупівель, керівники проєктів і працівники громад.
Світовий банк називає українську проблему не лише нестачею робочої сили, а структурною невідповідністю між наявними навичками людей і реальними потребами відбудови. Війна, мобілізація, вимушене переміщення та міграція ще більше поглибили цей розрив.
Роботизація може частково компенсувати дефіцит працівників, прискорити окремі процеси й зменшити перебування людей у небезпечних зонах. Водночас зростатиме потреба в налаштуванні, ремонті та контролі машин, цифровому проєктуванні, робототехніці, роботі з даними й управлінні безпекою.
Машина повинна посилювати людину
Експерт із логістики та інфраструктурної безпеки Ігор Жданюк наголошує, що автоматизацію відбудови не можна зводити до вибору між людиною і роботом.
«Для України роботизація має бути способом виконувати небезпечні, важкі та повторювані роботи швидше й безпечніше. Але за проєктом, технічним рішенням і контролем якості повинна залишатися підготовлена людина».
Ігор Жданюк, експерт із логістики та інфраструктурної безпеки
Якщо Україна просто закуповуватиме іноземні системи, але не створюватиме власні компетенції для їх обслуговування та перевірки, вона отримає нову залежність замість технологічної модернізації.
Це особливо важливо для громад, які відновлюватимуть житло, школи, лікарні, дороги й комунальні мережі.
Роботизована система може допомагати там, де існує ризик вибухонебезпечних предметів, нестабільних конструкцій або повторних атак. Проте рішення про безпеку конструкції, відповідність проєкту й прийняття об’єкта в експлуатацію не можна передавати алгоритму без визначеної людської відповідальності.
Чого має навчати українська школа
Україні не потрібно обирати між підручником і штучним інтелектом. Потрібно визначити, які знання залишаються фундаментальними незалежно від появи нових платформ.
Дитина повинна вміти не лише сформулювати запит до чатбота, а й перевірити отриману відповідь. Не лише написати код, а й зрозуміти, яку проблему він розв’язує. Не лише користуватися цифровим сервісом, а й знати, які дані передає, хто їх зберігає та як ними можуть скористатися.
СІМ ЗАПИТАНЬ ДО КОЖНОЇ ОСВІТНЬОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
1. Хто створив і фінансує цей продукт?
2. Чому його пропонують саме школі?
3. Які дані він збирає та де їх зберігає?
4. Хто отримує комерційну вигоду?
5. Які рішення ухвалює алгоритм?
6. Хто відповідає за помилку?
7. Чи може школа відмовитися від системи без втрати даних?
МОН уже рекомендує школам дотримуватися прозорості, захисту персональних даних, педагогічної доцільності та фахового людського контролю. Заклади освіти мають визначати власні правила використання ШІ, інформувати батьків про обробку даних і оцінювати вплив технологій на навчальні результати.
Але рекомендацій окремій школі недостатньо, коли навпроти неї стоїть глобальна корпорація з мільярдними ресурсами.
Парламент має встановити правила до масштабування
Прозорість партнерств. Школи й батьки повинні знати, хто фінансує навчальні програми, підготовку педагогів і впровадження цифрових продуктів.
Незалежна оцінка. Корпоративний навчальний матеріал має проходити педагогічну та етичну експертизу. Безкоштовність не може бути достатнім критерієм допуску продукту до школи.
Захист дитячих даних. Потрібні єдині вимоги до мінімізації, зберігання, перенесення й видалення інформації. Зміна платформи не повинна означати втрату даних або залежність від одного постачальника.
Перевірка результату. Перед масштабуванням необхідно встановити, чи покращує технологія знання учнів, чи лише збільшує час перед екраном і замінює самостійну розумову роботу.
Навички для відбудови. Професійна освіта має розвивати цифрове будівельне проєктування, робототехніку, експлуатацію автономної техніки, технічний нагляд, кібербезпеку й управління інфраструктурними проєктами.
Технологічна суб’єктність. Державні закупівлі мають підтримувати відкриті стандарти, сумісність систем та участь українських розробників.
Держава має оцінювати технологію не за кількістю закуплених пристроїв або створених облікових записів, а за тим, чи покращує вона знання, захищає права дитини, зменшує небезпеку праці та створює українську компетенцію для відбудови.
Освіта має залишатися територією суспільного інтересу
Технологічні компанії можуть бути важливими партнерами школи. Роботи можуть стати необхідними помічниками української відбудови. Штучний інтелект може звільнити вчителя, інженера або працівника громади від частини рутинної роботи.
Але партнерство не повинно перетворюватися на передачу повноважень.
Компанія може створити інструмент, однак не повинна одноосібно визначати, чого навчатиметься дитина. Алгоритм може запропонувати рішення, але не має приховувати його логіку. Робот може виконати небезпечну операцію, проте відповідальність за безпеку й якість не повинна розчинитися між виробником, програмістом і замовником.
Моя позиція полягає в тому, що технологічна модернізація України має починатися не із закупівлі якомога більшої кількості платформ і машин. Вона має починатися зі здатності держави визначити мету, встановити правила та підготувати людей, які контролюватимуть технологію.
«Майбутнє належатиме не тим країнам, у яких буде найбільше роботів і чатботів. Воно належатиме тим, які збережуть право самостійно вирішувати, для чого ці технології працюють і кому вони служать».
Юрій Корявченков
Народний депутат України, голова підкомітету з питань автомобільних доріг та дорожнього господарства Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури
ДЖЕРЕЛА
The New York Times, «How Big Tech Captured American Schools», 23 серпня 2026 року; матеріали про проєкт SWIFT-BUILD, Foster + Partners та Horizon Europe; Міністерство освіти і науки України; Європейська комісія; Світовий банк, оновлена оцінка потреб відновлення та відбудови України RDNA5.
