Коли політична лояльність важить більше за бойовий досвід
Розслідування The New York Times про завершення кар’єри американського генерала Крістофера Донаг’ю відкриває значно ширше питання. Що відбувається з армією, коли політичне керівництво починає оцінювати командирів не лише за результатами, професійністю та відповідальністю, а й за особистою лояльністю?
Навесні 2025 року автомобіль міністра оборони США Піта Гегсета рухався до Білого дому із сиренами. Поруч сидів керівник його апарату Джо Каспер. За даними The New York Times, він передав міністру коротку довідку на захист генерала Крістофера Донаг’ю — офіцера з більш ніж двадцятьма бойовими відрядженнями, досвідом спеціальних операцій та ключовою роллю у військовій підтримці України.
У довідці пояснювалося, що Донаг’ю не відповідав за охорону воріт аеропорту Кабула, де 26 серпня 2021 року терорист-смертник убив 13 американських військових і десятки афганців. Там само спростовувалося твердження, що відома фотографія останнього американського військового, який залишав Афганістан, була зробленим генералом «селфі».
Як стверджує NYT, аргументи не змінили позицію Гегсета. Номінацію Донаг’ю на найвищу американську військову посаду в Європі було зупинено. У серпні 2026 року генерал завершив службу.
Це не просто американська кадрова історія
Міністр оборони та президент у демократичній державі мають право визначати оборонну політику й обирати вище військове керівництво. Генерали не можуть бути окремим центром політичної влади. Проте цивільний контроль втрачає демократичний зміст, якщо кадрове рішення неможливо пояснити професійними критеріями, стратегічною необхідністю або встановленою відповідальністю.
Саме тут проходить головна межа. Політична влада повинна контролювати армію, але не перетворювати командні призначення на перевірку особистої відданості. Військовий має виконувати законні рішення цивільного керівництва. Водночас він повинен мати можливість повідомляти неприємну правду про стан сил, втрати, нестачу озброєння та помилки планування.
Небезпечна підміна критеріїв
Політична підзвітність — цивільне керівництво визначає стратегію і вимагає результату.
Професійна незалежність — командир дає чесну оцінку, навіть якщо вона незручна владі.
Політична лояльність — кар’єра залежить від персональної відданості, образу або ставлення до попередньої адміністрації.
Генерал, який побачив майбутню війну в Україні
Для України історія Донаг’ю має особливе значення. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він допомагав створювати у Німеччині американську командну структуру, що поєднувала розвідувальні дані, планування, технології та взаємодію з українськими військовими.
Війна показала те, до чого багато великих армій виявилися не готовими. Недорогий безпілотник може знищити техніку вартістю у мільйони. Комерційні технології переходять від креслення до фронту швидше, ніж традиційна система закупівель встигає підготувати технічне завдання. Перевагу отримує не лише той, хто має більше ресурсів, а й той, хто швидше навчається.
Донаг’ю намагався перетворити цей український досвід на ширшу модель оборони східного флангу НАТО. Йшлося про поєднання масових недорогих безпілотних систем, перехоплювачів дронів, супутникової розвідки, високоточної зброї, систем Patriot і командування з використанням штучного інтелекту.
Офіційна Армія США підтверджує, що під час його командування було розпочато масштабування Ініціативи стримування на східному фланзі. Її мета — за допомогою безпілотних систем, даних, штучного інтелекту та багаторівневої оборони компенсувати кількісну перевагу противника.
Як український досвід змінює західні армії
Фронт — військові знаходять дешевше та швидше рішення.
Аналіз — бойовий досвід перетворюється на тактику, дані та вимоги до озброєння.
Доктрина — рішення інтегруються у підготовку військ і плани оборони НАТО.
Критичний ризик — кадрова нестабільність може розірвати цей ланцюг навчання.
Цивільний контроль не означає кадрової сваволі
Демократичний цивільний контроль потрібен не для ослаблення армії, а для забезпечення її законності, підзвітності та ефективності. НАТО пов’язує належне оборонне управління з прозорими інституціями, доброчесністю та відповідальністю. Український Закон «Про національну безпеку України» також визначає цивільний контроль через верховенство права, законність, прозорість і підзвітність.
Отже, йдеться не про вибір між «сильною армією» та «контрольованою армією». Професійна армія повинна бути і сильною, і підконтрольною демократичній владі. Але сама влада також має діяти за зрозумілими правилами, не підмінюючи відповідальність пошуком зручного винного.
У випадку Донаг’ю головна суперечність полягає саме в цьому. За версією NYT, рішення визначали не встановлена особиста відповідальність генерала за трагедію у Кабулі й не оцінка його роботи в Європі, а політичне сприйняття фотографії та його зв’язок із попереднім військовим керівництвом. Пентагон цю інтерпретацію публічно не підтвердив, обмежившись заявою про право президента і міністра визначати склад вищого командування.
Український урок полягає не в захисті одного генерала
Україні не потрібен культ будь-якого іноземного або українського воєначальника. Генералів необхідно оцінювати критично — за результатами операцій, збереженням особового складу, спроможністю навчатися, якістю рішень і відповідальністю за помилки.
Проте держава, яка воює за власне існування, не може дозволити собі втрачати професійні кадри лише тому, що вони незалежні, незручні або пов’язані з попереднім керівництвом. Разом із досвідченим командиром система може втратити мережу робочих контактів, довіру союзників, накопичені знання та здатність переводити уроки фронту у військову доктрину.
Особливо небезпечним є сигнал для молодших офіцерів. Якщо вони бачать, що чесна оцінка ризиків шкодить кар’єрі, а персональна лояльність винагороджується, система починає виробляти не командирів, а виконавців, які говорять керівництву те, що воно хоче почути.
Парламентський вимір
Верховна Рада не повинна керувати бойовими операціями або втручатися у командні рішення. Її завдання — створювати законні правила, контролювати використання ресурсів і перевіряти, чи не руйнують кадрові та управлінські практики обороноздатність держави.
До предметів відання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки належать демократичний цивільний контроль, військова служба, оборонні інновації, міжнародне військове співробітництво, військова освіта та впровадження стандартів НАТО. Це дає парламенту підстави оцінювати не конкретні бойові накази, а якість самої кадрової системи.
П’ять запитань для парламентського контролю
Чи існують зрозумілі професійні критерії призначення та звільнення вищих командирів?
Як зберігаються знання і контакти після ротації військового керівництва?
Чи доходять бойові уроки підрозділів до військової освіти, доктрини та оборонних закупівель?
Чи захищене право командира на професійну незгоду в межах закону і субординації?
Чи може суспільство відрізнити реальну відповідальність за провал від політичного пошуку винного?
Що це означає для військового і громадянина
Для військового це питання довіри до системи — чи буде його досвід почутий і чи залежатиме кар’єра від професійності. Для громадянина — питання ціни кадрових рішень. Помилки у вищому командуванні оплачуються не лише посадами та політичними рейтингами. Їхня реальна ціна — втрачені можливості, зірвані оборонні програми, неотримане озброєння і людські життя.
Війна в Україні вже змусила західні армії переглядати ставлення до безпілотників, швидкості інновацій і вартості одного пострілу. Тепер вона ставить перед демократичними державами ще одне запитання — чи здатні їхні політичні системи зберігати командирів, які розуміють нову війну, але не завжди є зручними для влади?
«Я вважаю, що сильний цивільний контроль починається не з вимоги особистої відданості, а з чітких правил, професійних критеріїв і готовності влади чути незручну військову правду. Армія, яка боїться доповідати реальний стан справ, може виглядати дисциплінованою — але стає слабшою перед противником».
Джерела
The New York Times, розслідування Адама Ентуса і Грега Джаффе від 6 вересня 2026 року.
U.S. Army Europe and Africa, повідомлення про завершення командування Крістофера Донаг’ю.
Eastern Flank Deterrence Initiative, офіційний опис ініціативи.
NATO Building Integrity, принципи прозорості та підзвітності оборонних інституцій.
