У час повномасштабної війни, коли Україна щодня захищає свої кордони, гідність і незалежність, ми маємо пам’ятати про ще один важливий фронт — інформаційний. Це фронт, де ворог використовує слова замість куль, але не менш небезпечно.

Як парламентар, я твердо переконаний: забезпечення національної безпеки не повинно відбуватися ціною основоположних прав і свобод людини. Тому у цій статті хочу поговорити про свободу слова, про те, що вона означає під час війни, і де проходить межа між захистом держави та повагою до прав громадян.

📌 Що таке свобода слова у воєнний час ?

Свобода слова — це не абстракція. Це право кожного українця говорити, писати, поширювати інформацію. Але у період воєнного стану вона, як і інші права, може бути тимчасово обмежена, якщо це обґрунтовано цілями захисту держави.

Разом із правозахисником Ігорем — адвокатом та членом Асоціації правозахисників України — ми обговорили ключові дилеми:

➡️ Як уникнути зловживань ?

➡️ Як забезпечити прозорість ?

➡️ Як пояснити громадянам, що свобода слова — це не «все дозволено», але й не мовчання під тиском держави ?

🗣️ «Свобода слова — не означає право на ворожу пропаганду»

«Свобода слова — основа демократії. Але вона не безмежна. Ворожа пропаганда, що підриває національну безпеку, — не є проявом свободи слова», — наголошує Ігор.

У цій тезі — ключ до розуміння сучасної інформаційної політики України.

Ми не переслідуємо за інакодумство. Але ми повинні захищатися від тих, хто прикривається «журналістикою», щоб поширювати фейки, деморалізувати суспільство і дискредитувати Збройні Сили України.

📺 Конкретні кейси, що викликали великий суспільний резонанс

1. Блокування телеканалів “112 Україна”, ZIK, NewsOne (2021)

Указ Президента на підставі рішення РНБО. Формальна підстава — зв’язок із російськими структурами. Проте відсутність судового рішення викликала критику з боку міжнародних правозахисників.

2. Санкції проти Strana.ua (2021–2022)

Один із інформаційних порталів потрапив під обмеження, проте досі точаться суперечки, чи були вони обґрунтованими.

3. Справа Руслана Коцаби (2015–2022)

Журналіст, що закликав не воювати, був затриманий. У 2023 році Європейський суд з прав людини визнав порушення права на свободу вираження поглядів.

⚖️ Роль державних інституцій: як це має працювати

У сфері забезпечення інформаційної безпеки в Україні діє декілька ключових органів виконавчої влади, кожен з яких має визначені законом повноваження. Однак важливо, щоб їхні дії не виходили за межі конституційних гарантій свободи слова та права на справедливий суд.

Зокрема, Служба безпеки України (СБУ) розслідує злочини проти основ національної безпеки, у тому числі — інформаційне колаборантство, поширення ворожої пропаганди, дестабілізуючі кампанії, що можуть загрожувати обороноздатності країни.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення має повноваження щодо регуляції медіапростору, включно з призупиненням або анулюванням ліцензій на мовлення. Але всі її рішення повинні прийматися в рамках закону та бути вмотивованими, особливо в період воєнного стану.

Міністерство культури та інформаційної політики України відповідає за формування стратегій державної інформаційної політики, просування правди в інформаційному просторі, а також координує проєкти з медіаграмотності у громадах.

Водночас єдиним органом, що має повноваження обмежити діяльність ЗМІ або винести вирок журналісту, залишається судова влада. Саме суд — а не СБУ, Нацрада чи Міністерство — повинен остаточно вирішувати, чи є ті чи інші публікації загрозою безпеці.

🗣️ Ігор, правозахисник:

«Жоден орган не має права блокувати засіб масової інформації без рішення суду. Саме суд — це та точка балансу, де зважуються докази, права, контекст і наслідки. І тільки так ми можемо уникнути зловживань».

🌍 Що кажуть міжнародні партнери ?

Freedom House (2024): Україна — «частково вільна», з позитивною динамікою, але з критикою щодо непрозорих рішень проти медіа.

Reporters Without Borders (2025): Позиція України покращується, проте вказується на проблеми доступу журналістів до зони бойових дій.

Human Rights Watch: Попереджає, що в умовах війни особливо важливо дотримуватися процесуальних гарантій.

Європарламент: Наголошує на пріоритеті судового нагляду, навіть під час надзвичайного стану.

📚 Освіта та критичне мислення — фундамент інформаційної безпеки

Після деокупації частини Харківщини та Херсонщини в школах, бібліотеках та навіть ЦНАПах стартували курси з медіаграмотності. Їх реалізують разом із громадськими організаціями та за підтримки МКІП.

Ігор:

«Громада, яка вміє розрізняти фейк від факту, — це громада, яка не стане жертвою інформаційної атаки».

💡 Законодавча робота Верховної Ради: крок за кроком

Ми вже прийняли ряд важливих рішень:

🔹 Розширено Кримінальний кодекс статтями про колаборантів в інформаційній сфері;

🔹 Збільшено фінансування Центру стратегічних комунікацій та Центру протидії дезінформації;

🔹 Підготовлено законопроєкти про прозорі процедури обмеження медіа — лише через суд.

📢 Як парламентар, я:

✅ Підтримую запровадження судового контролю над будь-якими обмеженнями медіа;

✅ Виступаю за правовий захист журналістів, що працюють у зоні бойових дій;

✅ Просуваю законодавство, яке балансує свободу слова та національну безпеку.

Свобода слова не дає права на зраду. Але і безпека не має права на безкарне порушення прав людини. Україна — це не рф. Ми боремося за демократію — отже, маємо її захищати в кожному слові, кожному рішенні.

🗨️ Як ви вважаєте — де проходить межа між безпекою та свободою слова у воєнний час ?

🔁 Поділіться своєю думкою у коментарях або надішліть листа до приймальні народного депутата.