Війна, евакуація, відповідальність
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році мільйони українських родин змушені були шукати прихистку за кордоном. Разом із батьками за межі України виїхали понад 1 мільйон дітей. На сьогодні, за даними Євростату, майже 4,26 мільйона українців перебувають під тимчасовим захистом в ЄС, і третина з них — це діти шкільного віку.
Як народний депутат України, я відчуваю особисту відповідальність за ці родини. Питання цифрової безпеки, захисту права на освіту та недопущення психологічного насильства в онлайн-просторі стало для мене не лише частиною законодавчої роботи, а й політичним пріоритетом.
Мій обов’язок — перетворити цю турботу на конкретні парламентські рішення, зокрема на національному рівні, у співпраці з урядами країн ЄС, міжнародними організаціями та українською діаспорою.
Українські діти в ЄС: доступ до освіти під час війни
Реальна статистика
Згідно з офіційним Звітом Рахункової палати України, понад 500 000 дітей за кордоном протягом 2022–2025 років мали доступ до української шкільної освіти, зокрема у формі:
• дистанційного навчання (українська денна школа);
• екстернатної та сімейної форм;
• українознавчого компоненту (вивчення української мови, літератури, історії).
Станом на 28 квітня 2025 року, у системі обліковувалося 362,3 тис. учнів за кордоном, які навчалися дистанційно в українських школах.
📊 Країни з найбільшою кількістю українських учнів
• Німеччина — 29,6%
• Польща — 24,4%
• Чехія — 5,1%
• Словаччина — 1,2%
• Литва — 1,2%
• Інші країни — 36,1%
Проте вже з навчального року 2025/2026 дистанційна форма буде припинена для значної частини учнів — 181,6 тис. дітей ризикують втратити зв’язок з українською системою освіти, якщо не буде вжито законодавчих змін.
Невидима загроза: кібербулінг
У цифровому середовищі українські діти, що перебувають за кордоном, стикаються не лише з викликами адаптації до нових систем освіти, а й з глибокою цифровою вразливістю. Особливо — з кібербулінгом.
Що таке кібербулінг ?
За визначенням Європейського парламенту, кібербулінг — це умисна, повторювана агресія у цифровому просторі, що спрямована на приниження, ізоляцію, залякування або шантаж. Він може проявлятися у:
• образливих повідомленнях;
• принизливих фото чи відео;
• переслідуванні у соцмережах;
• приниженні через фейкові сторінки.
Статистика Європи
За даними FRA:
• 27% молоді ЄС (15–29 років) стали жертвами кібербулінгу;
• в Польщі — 31,5%, Чехії — 18,6%, Румунії — 15,4%;
• 15% підлітків в ЄС зазнали кібербулінгу лише за останній рік.
Українські діти в європейських школах, які не мають достатнього рівня мовної чи соціальної інтеграції, стають мішенню для локального онлайн-булінгу, зокрема через етнічну приналежність, походження чи акцент.
Новий рівень загрози: діпфейки та маніпуляції
Що таке діпфейк ?
Діпфейки — це синтетичні відео, аудіо або зображення, створені за допомогою ШІ, які імітують зовнішність, голос чи поведінку конкретної людини. На перший погляд — реалістично, насправді — фальшиво.
У 2025 році, за оцінками ЄС, буде створено понад 8 мільйонів діпфейків, з яких 98% — це порнографічний контент, часто зображаючи неповнолітніх без їхньої згоди.
Діти — особливо вразлива аудиторія
У дослідженні Європейського парламенту зазначено:
• 50% дітей віком 8–15 років уже стикалися з діпфейками;
• більшість не можуть їх розпізнати;
• діти стають жертвами шантажу, сексуальної експлуатації та приниження;
• 17% усіх порнографічних діпфейків у 2024 році стосувалися неповнолітніх.
Прогалини в законодавстві та шляхи вирішення
Слабкі місця української системи
📌 В Україні не існує єдиного обліку дітей за кордоном.
📌 МОН не має повноважень укладати міждержавні освітні угоди.
📌 Відсутня форма офіційної статистики щодо дітей, не охоплених освітою.
📌 Міжнародна взаємодія МОН не підкріплена юридично зобов’язуючими угодами.
Це створює ризик втрати національної ідентичності дітей і відсутності гарантій захисту від діпфейків та кібернасильства.
Що вже робить Європейський Союз ?
Європейське законодавство
• Digital Services Act (DSA) — регулює контент на платформах, захищає дітей.
• GDPR — вимагає простої мови для пояснення дітям, як обробляються їхні персональні дані.
• Audiovisual Media Services Directive — забороняє контент, що дискримінує або принижує дітей.
• Better Internet for Kids+ (BIK+) — підтримує безпечне онлайн-середовище.
Що ми повинні зробити в парламенті ?
Я ініціюю міжфракційні консультації щодо підготовки законодавчих змін, які дозволять:
✅ створити міжвідомчу базу даних українських учнів за кордоном;
✅ надати МОН право укладати міжнародні освітні угоди;
✅ закріпити право дітей на дистанційне навчання під час воєнного стану;
✅ запровадити цифрову безпекову грамоту у програму українознавчих курсів;
✅ запустити офіційний чат-бот для повідомлень про випадки кібербулінгу та шантажу;
✅ фінансувати інституційну спроможність МУШ і цифрової платформи АІКОМ.
Моє зобов’язання перед батьками і дітьми
Ми не можемо дозволити, щоб діти України за кордоном стали “невидимими” у цифровому просторі. Ні в системі освіти. Ні в системі захисту. Ні в інформаційній політиці.
Я вірю, що саме зараз — у найтемніші часи — ми маємо закладати основи післявоєнної України, яка буде не лише відновленою, а й цифрово безпечною, людяною і справедливою.
💬 Залиште коментар — що ви думаєте про ризики діпфейків і кібербулінгу для дітей ?
📌 Чи підтримуєте ви ідею впровадження цифрової грамотності для дітей за кордоном ?
📌 Якщо ваша дитина перебуває за кордоном — напишіть, які виклики з навчанням ви відчули.
